У мого чоловіка це вже другий шлюб та друга дитина. Історію першого шлюбу я знаю з його слів та зі слів його друзів та батьків. Ну, а фінальну частину я бачу на власні очі.
Вони познайомилися ще на першому курсі університету та довго зустрічалися. Коли ж мова зайшла про розлучення з боку чоловіка, вона чекала дитину.
Він зробив їй пропозицію, на гроші батьків вони зіграли весілля (розкішне, я бачила фотографії), з’їздили у турне на медовий місяць і повернулися.
Жити поживати та добра наживати. Її батьки подарували їм квартиру, Вадим зробив там ремонт і жили вони собі потихеньку, але тут втрутилися її батьки.
Маленьке уточнення: квартиру, батьки купили у сусідньому під’їзді зі своєю. Тому щовечора, коли Вадик приходив з роботи — він незмінно знаходив на кухні тещу і тестя, які сиділи з стиснутими губами та черговою розповіддю про те, що він робить у житті не так.
Причому в третій особі вони говорили це його дружині в ключі: ну як можна так чинити.
Для дружини батьки мали величезний вплив. Мама була для всіх незаперечним авторитетом, все робилося за її словами, не підлягало обговоренню.
Єдина дочка була домашньою квіткою, яку вирощували не для такого, як мій чоловік. А шлюб із ним був своєрідним бунтом.
Вона народила чудового малюка. А батьки стали ще більше бути присутніми в їхньому житті. Тепер вони просто не йшли. Порад Вадику побільшало. Невдоволення їм виплескувалося через їхні краї.
Дитині минуло 3 місяці. І так би й тривало, якби одного разу на зауваження тещі Вадик не крикнув: “Та йдіть ви зі своїм невдоволенням, мамо!”.
Теща це проковтнула і вийшла із квартири. А наступного дня, повернувшись із роботи, Вадик виявив свої речі на сходовому майданчику, а у двері – нові замки. Через двері теща крикнула, що пішов би туди сам. Сина та дружину він більше не побачить.
Вадим подумав, що це якийсь жарт. За 4 години дружина так і не вийшла, так і не відповіла. Написала йому лише одне повідомлення, що мама мала рацію і не варто було виходити за нього заміж.
На сьогоднішній день минуло вже 5 років. З дружиною та дитиною він більше не бачився. Через суд вона з ним розлучилася, так само через суд виписала його з квартири, причому дізнався про все постфактум.
На мою пораду щомісяця він відправляє їй на карту гроші з позначками «На утримання сина». Просить зустрічі, але так і не бачив сина. Гроші вона не повертає, не відповідає.
Щоразу, коли вона бачить його родичів — збігає, коли дізнається, що він приїжджає до міста — їде.
Мама заборонила спілкуватися, сказала більше не утримуватиме — так нам по секрету розповіла її хороша подруга, яка була прихильна до спроб чоловіка побачити свого сина.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.