Іван до весілля був хорошим хлопцем. Скільки в нього планів було. Спершу хотів стати бізнесменом, а тоді купляти все, що треба і подорожувати світом. Ще коли ми зустрічалися він говорив, що хоче двох діток: сина та дочку.
Моя мама вже давно на заробітках в Італії. З татом вони розлучилися, коли мені 13 років було. Зараз у тата є нова сім’я і двійко дітей. Живе він в селі. Ми, не часто, але бачимося.
Мама також має Італійця. Я декілька разів їздила. Вони мені і екскурсію організували. Все гарно було.
На наше весілля з Іваном мама приїхала завчасно. Ми разом вибирали ресторан, сукню і складали меню. Мама дуже сильно допомогла фінансово.
На самому торжестві був і тато. Я була дуже щаслива наречена.
Мама і весілля організувала і путівку в Домінікану подарувала. Я багато чим мамі завдячую.
Мої свекри живуть скромно. Вони ледь за своїх гостей в ресторані оплатили. І то, мені здається, вони кредит оформляли.
Перед тим як повернутися в Італію мама подарувала нам з чоловіком ключі він нашої квартири.
І все б нічого, та треба було про майбутнє думати, і до весілля всі документи підписувати.
Так вийшло, що квартира ця з’явилась, коми з Іваном вже в шлюбі були.
Хто в такі моменти думає про розлучення. Чи не так?
За рік часу в нас з’явився синочок, а ще за три донечка. (все, як того бажав Іван).
Чоловік постійної роботи не мав. Все його щось не влаштовувало.
Я, сидячи в декреті, умудрялася більше на підробітках заробити. (Я гарно шию сукні на замовлення)
Ну і звичайно, без допомоги мами тут не обходилося.
Для Івана мамині переводи були, як зарплата. Він з нетерпінням чекав цього дня раз в місяць.
Я робила деякі заощадження, бо розуміла, що чоловік не надійний.
В серванті, в невеличкому блокноті в мене був тайник. Одного разу я помітила, що він лежить не так, як мав лежати.
Я знала скільки там лежало грошей, тому нестачу помітила відразу. Коли прийшов від друзів Іван я посадила його на диван і давай розпитувати.
– Ой, що ти починаєш! Ну взяв трохи. Не збідніємо. Не міг же я маму в халепі з тою пралькою залишити.
І тоді я згадала, що Валентина Степанівна недавно жалілася, що вже тиждень руками пере, а в селі одяг швидко вимазується і їй важко.
Ось синок і вирішив допомогти своїй мамі, тільки руками моєї мами.
Іван звик, що теща завжди щось підкине і не старається шукати гарну роботу. Про бізнес, як він мріяв, Іван сміється.
– Ну який бізнес? Ти ж бачиш, які часи важкі настали!
Я хочу розлучитись з тим ледарем. Але мене непокоїть те, що буде з квартирою.
Ми придбали її в шлюбі і при розлученні вона ділиться на нас порівну.
Я просто знаю “халявного” чоловіка і всю його сімейку. Вони просто так від “свого” не відмовляться, і нічого, що там і копійки їх немає…
Що робити в такій ситуації?
Мама каже розлучатися і не зважати на квартиру, але мені шкода її праці…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
