Для нас з Петром це другий шлюб. Спільних дітей немає, та й скоріш за все, вже не буде. У чоловіка є двоє дітей: хлопець і дівчинка, а у мене один син – Артем, який на даний час живе разом з нами. Я з першого дня гарно ладнала з його дітьми. Вони милі, гарно виховані діти. Те саме можу сказати і про свого Артема. Тільки Петро не має бажання з ним зближуватися.
Ми одружилися чотири роки тому. Спільних дітей у нас з Петром немає, але мій чоловік має дітей від першого шлюбу. У мене також є син, йому сімнадцять років. З дітьми чоловіка у мене прекрасні стосунки, вони називають мене мамою і вважають за близьку людину.
Я не проводжу жодної межі між своїм сином і дітьми чоловіка. Самі діти добре спілкуються.
Але Петро поводиться зовсім по-іншому.
Він не вважає мого сина частиною своєї сім’ї, але я ніяк не можу зрозуміти чому. Адже Артем намагається догодити новому татові, слухається його. Син намагався знайти спільні теми для розмови чи інтереси, але Петро просто проігнорував усі ці спроби.
У результаті вони живуть як дві чужі людини у гуртожитку. Майже не розмовляють один з одним. Як дорослий чоловік може дозволяти собі таку поведінку до дитини своєї дружини? Я не можу цього зрозуміти.
Минають роки, а нічого не змінюється. Батьки чоловіка люблять мого Артема, називають його онуком.
Поведінка чоловіка мене не ображає, але дуже засмучує. Складається враження, що я недостатньо намагаюся, якщо не змогла виправити атмосферу у власному будинку.
Декілька разів намагалася поговорити про це, але так і нічого не вийшло. Намагаюся якось пом’якшити все для сина, дбаю про його почуття. Щоб Артем не відчував себе чужим у власному домі.
Моя дитина дуже активна і всебічно розвинена. У нього багато хобі, він грає у футбол та відвідує різні гуртки. Завжди слухається, не сперечається зі старшими, трохи підробляє, щоби менше брати в мене менше грошей.
Чоловік каже, що я надто драматизую. Але його холодність навіть син відчуває.
Я не розумію, що робити. Я дуже люблю свого чоловіка, Петро непогана людина, просто з якоїсь незрозумілої мені причини не здатна прийняти мою дитину. Незважаючи на те, що забезпечує всіх нас.
Я ж дуже прив’язалася до нього та дітей, у мене немає жодного бажання руйнувати нашу сім’ю. Але і для свого сина я хочу найкращого відношення. У Артема має бути батько, який його любитиме і зробить щасливим.
Фото ілюстративне
