Рік тому ми з моїм хлопцем, тепер уже колишнім, вирішили поїхати в Європу на заробітки.
Приїхали, влаштувалися працювати на завод. Після пів місяця роботи до мене почас залицятися колега по роботі, іноземець. Я відповідала йому симпатією, адже давно хотіла розлучитися зы своім хлопцем через його відношення до мене.
Через 2 місяці після початку нового флірту, побачень і залицянь, я переїхала жити до нього.
Перший час все було ідеально: подарунки, турбота, увага, романтика, навіть пропозицію зробив. Єдине мені не подобалося те, що чоловікові 30 років, а його мама за ним доглядає як за 5 річним хлопчиком, і з ранку до пізнього вечора постійно була з нами в квартирі, хоча живе окремо.
Але як тільки настав час підготовки до весілля, мого партнера наче підмінили. Він постійно був усім незадоволений, став егоїстичним, жадібним, почалися сварки через дрібниці.
Для заміжжя мені потрібні були документи зі своєї країни, я поїхала. Побувши не багато у себе вдома, вирішила, що повертатися не буду, залишивши майже всі речі там. Написала йому про те, що ми розлучаємося, попросила відправити мені одяг. Але що мені було сказано у відповідь! Сказав, що я йому тепер повинна багато грошей за те, що там жила, а за свої речі я можу забути.
Потім мені зателефонувала його мама і сказала, що він в лікарні через мене. Я в це не повірила, запитала колег по роботі, вони сказали, що нічого такого не сталося. У підсумку, речі я не отримала і наговори на мене не заслужено, що схотіли.
Зараз я сама, але до колишнього хлопця повертатися не збираюся, хоч він і не проти. Думаю, моє ще попереду.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
