Заздрість вона живе в кожному із нас, та має вона два різні кольори. В когось вона білого кольору, і це в меншості випадків, коли ближній радіє за тебе по справжньому, радіє твоїм успіхам і ти отримуєш приємну похвалу.
А буває і чорного кольору, це вже більше моя історія з якою я хочу поділитись з вами. Живу я з мамою в селі, виховую з чоловіком двоє синочків. І маємо ми, звісно, сусідів.
Сказати вам, що нам пощастило з ними, так ні, все з точністю та навпаки.
Сусіди наші радіють лише тоді, коли в нас щось не так пішло, а ось коли наше життя стає кращим, їм це не до вподоби.
Наші сусіди живуть із сином і невісткою. Невістка в них хоч і шустра, робота в її руках горить, та син трохи ледачо, любить поспати, ні на одній роботі довго не затримується, говорить, що ні одна робота його не достойна.
Так склались життєві обставини, що мій чоловік поїхав за кордон на заробітки. Сини підростають, потрібні будуть кошти на поступлення, тай наш будинок потребує обновлення, а на це все потрібні чималі кошти, тому ми й прийняли таке рішення.
Спочатку наш сусід підсміювався з нас, говорив мені: “Дивись, Надійко, залишишся ти скоро без грошей і чоловіка, там на заробітках часто так буває, що чоловіки знаходять собі іншу жінку та вже не повертаються в сім’ю”.
Та це не про мого Дмитра, я впевнена в його вірності і довіряю йому. Через деякий час Дмитро почав висилати нам кошти, я наймала майстрів, які зробили нам фасад навколо будинку, замовили бруківку на подвір’я, так сусідка перестала з нами вітатись, а її чоловік то взагалі говорив, що ми з мамою чарівниці і що ми “цупимо” від них щастя.
Хіба можна вкрасти щастя там, де його ніхто і не збудував досі? Та я відповіла сусіду, щоб щось мати, потрібно для цього прикласти хоч трохи зусиль, а коли лежати на ліжку і чекати, то щастя саме не впаде на голову.
Ми самі є будівниками свого щастя. Та коли ми встановили нову браму, сусід висловив свою думку, що брама йому геть не подобається.
“Хвіртка по середині, то так не має бути. Тай високо ноги підіймати через перегородку потрібно. До нічого та ваша брама, немає вона належного вигляду. Я би такої не ставив”.
Та я тільки слухала, не хотіла нових образ чи суперечок, втомилась я від цього.
Та сьогодні зранку мама знайшла на сходах перед вхідними дверима – кота, який вже не дихав…
Не знаю звідки він тут взявся, і чи це якийсь збіг обставин? Я також не впевнена. На душі якась тривога. А потім телефонний дзвінок від Дмитра, він впав з риштовки і повертається додому…
Ніколи не вірила в ніякі чари. А ви як думаєте, чи є зв’язок, чи просто так співпали обставини?
Підкажіть цікава ваша думка.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua