Людська заздрість може бути дуже сильною. Та людина, яка заздрить, причиняє біль оточуючим, не дає спокійно жити!
І в мене є така історія.
Працюю на швейній фабриці вже 10 років, маю досвід у роботі, тому нещодавно стала бригадиром! Це відповідальна робота!
“Наталю, – сказав директор, – ти гарна працівниця, усе вмієш, усе в тебе виходить, працюєш деколи і понаднормово, щоб здати замовлення вчасно, тому хочу призначити тебе бригадиром групи!”
Яка ж це була несподіванка для мене, відчувала, що були ті, які раділи за мене, але й побачила злі погляди. Саме Іванка була дуже невдоволена, бо сама сподівалась на цю посаду. Нещодавно її бригада розпалась, а вона так любить керувати.
З Іванкою ми живемо в одному селі, тому моя ситуація погіршується тим, що вона почала розносити про мене різні плітки серед робочих.
“Які ж ви дивні, дівчата, що слухаєте Наталку, вона перед директором вислужитися хоче! Чула, що може навіть підставити! У селі зі сусідами не розмовляє, бо кожного у чомусь підозрює”, – такі слухи поширювала Іванка у швейному цеху, щоб робочі мене не слухали, щоб норму не виконували.
Прикро мені було через неї. Одного разу я побачила брак у її роботі, підходжу і кажу: “Іванко, навіщо ти підсунула таку роботу, ти ж сама була бригадиром, знаєш, що потрібно старанно виконувати свою роботу. Прошу, виправляй брак!”
Іванку це дуже розлютило і вона вигукнула мені: “Ти думаєш, Наталко, що так у тебе завжди буде: діти, робота, добрий чоловік!Тепер ще хочеш мною командувати? Так не буде!”
Не знаю, що маю робити з Іванкою.
Бачу, що частенько вона робить людям шкоду, а потім каже на мене. До директора носить “торби”: то якогось кугутика, то яйця, то молочне. Так хоче підлеститись. Відчуваю, що її наміри погані, та не знаю, чи провчити її, чи залишити ту ситуацію на “самоплив”?
Іванка дуже хитра людина, товаришує з моєю сусідкою Любою. Днями йшла з роботи, а сусідка говорить: “Знаєш що, Наталко, нещодавно Іванка випитувалась, що нового у тебе, як там з чоловіком ти поживаєш, що то за ремонти затіяла?”
Мене дуже вразила розповідь Люби, тепер я остаточно зрозуміла наміри Іванки.
Потрібно все їй сказати! Але як? Розумію, що не дасть мені спокійно жити і працювати!
Що має таке статися, щоб Іванка змінилася?
Автор Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Ми з Ігорем були щасливі, жили, як усі. Ігор казав, що це лише «свято на показуху для рідні» і він до нього серйозно не ставиться. І ось одного разу, після шести прожитих разом років, він розповів мені свій секрет
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”