Днями вирішила підстригти свої коси. Зупинилась на каре. Але оскільки розуміла, що чоловік багато мені не виділить на красу, вирішила сходити в звичайну експрес перукарню. Ці невеличкі заклади в нас розкидані по цілому місті. Якби ж я знала, що попаду до якоїсь безрукої дівчини, яка вирішила повчитися на моїй голові, то нізащо б не переступила цей поріг. Словом, так я зекономила, що досі сльози ллю.
Я вже п’ятнадцять років живу з чоловіком “скупердяєм”.
І я, і Іван працюємо. Не скажу, що чоловік набагато більше заробляє. Але бюджет у нас спільний.
Багато йде на дітей, вони школярі.
Оленці 14, а Андрійку 10.
Раніше, до повномасштабного вторгнення мені, щоб цього не знав Іван, допомагали мої батьки.
Вони розуміють, що мені важко, до того ж, я в них одна дитина.
Живемо ми окремо в квартирі Івана, яка дісталась йому у спадок.
І ось до 24 лютого, я якось карабкалась на виділені мені гроші чоловіка, і батьків, а після батьки сказали, що більше такої можливості не мають. Я їх прекрасно розумію. Вони ще не на пенсії, і мама втратила роботу. Працює лише тато.
Я не “транжира”, як може хтось подумати. Ні манікюр ні брови, ні різні інші схожі процедури, я не роблю.
Всі гроші зазвичай йдуть на дітей.
І ось днями я вирішила підстригти свої коси. Зупинилась на каре.
Але оскільки розуміла, що чоловік багато мені не виділить на красу, вирішила сходити в звичайну перукарню. Ці невеличкі заклади в нас розкидані по цілому місті.
Якби ж я знала, що попаду до якоїсь безрукої дівчини, яка вирішила повчитися на моїй голові, то нізащо б не переступила цей поріг.
Словом, так я зекономила, що прийшлось записуватись в дорогий салон, і виправляти то чудо, яке мені зробили.
Ви собі не уявляєте, яка я була розлючена.
А ще дома від чоловіка отримала, де була так довго і чому стільки грошей потратила.
Скажіть мені, це взагалі нормально, коли чоловік такий скупий?
Бо мені іноді від безвиході хочеться влаштуватись на якусь ще й нічну роботу.
Я одного разу пожалілася його мамі, що він мало заробляє, а вона відповіла, що я знала і бачила за кого заміж йшла.
Так і живу. Не знаю, чи на довго мене хватить.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю