Днями вирішила підстригти свої коси. Зупинилась на каре. Але оскільки розуміла, що чоловік багато мені не виділить на красу, вирішила сходити в звичайну експрес перукарню. Ці невеличкі заклади в нас розкидані по цілому місті. Якби ж я знала, що попаду до якоїсь безрукої дівчини, яка вирішила повчитися на моїй голові, то нізащо б не переступила цей поріг. Словом, так я зекономила, що досі сльози ллю

Днями вирішила підстригти свої коси. Зупинилась на каре. Але оскільки розуміла, що чоловік багато мені не виділить на красу, вирішила сходити в звичайну експрес перукарню. Ці невеличкі заклади в нас розкидані по цілому місті. Якби ж я знала, що попаду до якоїсь безрукої дівчини, яка вирішила повчитися на моїй голові, то нізащо б не переступила цей поріг. Словом, так я зекономила, що досі сльози ллю.

Я вже п’ятнадцять років живу з чоловіком “скупердяєм”.

І я, і Іван працюємо. Не скажу, що чоловік набагато більше заробляє. Але бюджет у нас спільний.

Багато йде на дітей, вони школярі.

Оленці 14, а Андрійку 10.

Раніше, до повномасштабного вторгнення мені, щоб цього не знав Іван, допомагали мої батьки.

Вони розуміють, що мені важко, до того ж, я в них одна дитина.

Живемо ми окремо в квартирі Івана, яка дісталась йому у спадок.

І ось до 24 лютого, я якось карабкалась на виділені мені гроші чоловіка, і батьків, а після батьки сказали, що більше такої можливості не мають. Я їх прекрасно розумію. Вони ще не на пенсії, і мама втратила роботу. Працює лише тато.

Я не “транжира”, як може хтось подумати. Ні манікюр ні брови, ні різні інші схожі процедури, я не роблю.

Всі гроші зазвичай йдуть на дітей.

І ось днями я вирішила підстригти свої коси. Зупинилась на каре.

Але оскільки розуміла, що чоловік багато мені не виділить на красу, вирішила сходити в звичайну перукарню. Ці невеличкі заклади в нас розкидані по цілому місті.

Якби ж я знала, що попаду до якоїсь безрукої дівчини, яка вирішила повчитися на моїй голові, то нізащо б не переступила цей поріг.

Словом, так я зекономила, що прийшлось записуватись в дорогий салон, і виправляти то чудо, яке мені зробили.

Ви собі не уявляєте, яка я була розлючена.

А ще дома від чоловіка отримала, де була так довго і чому стільки грошей потратила.

Скажіть мені, це взагалі нормально, коли чоловік такий скупий?

Бо мені іноді від безвиході хочеться влаштуватись на якусь ще й нічну роботу.

Читайте також: Я забігла до дітей на хвилинку. Невістка в залі з телефоном в руках – вона працює. А ось мій Кирило у фартушку стоїть біля плити і борщ зелений варить. Я ледь не стерпла. – Гнилице ти, гнилице! Тобі стидно має бути! Щоб чоловік на кухні замість жінки в фартушку стояв! – А вона мені, уявляєте, ще й доказувати почала, що на даний час це нормально. Мій чоловік має поговорити з сином, щоб той не дозволяв об себе ноги витирати

Я одного разу пожалілася його мамі, що він мало заробляє, а вона відповіла, що я знала і бачила за кого заміж йшла.

Так і живу. Не знаю, чи на довго мене хватить.

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua