Віра таки не поїхала в сукні, яку для неї підбирала свекруха з сестрою. Взяла свою, біленьку, вільну. Настрою у неї не було. Було важко бачити дивний погляд Світлани Аркадіївни. Але коли мова зайшла за прізвище, свекруха не втрималася. – Як це не будеш міняти? Та ти нас не поважаєш!
Віра не хотіла заміж. Їй було всього 19, але так уже сталося – носила під серцем дитя. З потенційним чоловіком вона на той час зустрічалася вже три роки.
Стас був старший за неї на сім років, на кшталт відповідальний дорослий чоловік. Насправді – 26-річне дитя.
З іншого боку, Стас – хлопець Віри – бурмотів, що прийме будь-яке її рішення, і що він дуже хоче виховувати свого малюка.
Та ще й труднощі будуть з батьківством, якщо шлюб не зареєструвати. Загалом, Віра вирішила, що стане мамою. Почалася підготовка до весілля.
Весілля Віра теж не хотіла. Їй це здавалося витратами – свято на порожньому місці.
“Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу незрозумілих людей? – говорила вона. – Вже краще на дитину витрачу”.
Але її думка особливо нікого не цікавила, як виявилося.
“Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати”, – заявили їй свекруха і майбутня зовиця.
Сказати, що Віра здивувалася – нічого не сказати.
“Навіщо? Мені не треба”, – вона вже уявляла, що там понавибирали Валентина і Світлана Аркадіївна. Напевно сукня-торт з купою рюш, обручів і іншої нісенітниці, яка Вірі ніколи не подобалась.
На цьому Віру нарекли невдячною і відмовилися з нею розмовляти до самого дня одруження. Про що, втім, вона анітрохи не горювала, турботи важливіші були: до народження дочки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Віра теж не збиралася.
На реєстрацію вона поїхала в просторій, але дуже милій гіпюровій сукні, яку вони з сестрою спорудили буквально за ніч.
Але найпрекрасніше сталося в РАЦСі. Коли зайшла мова за прізвище, яке присвоюється молодим, виявилося, що прізвище Віра вирішила залишити своє.
Чоловік не заперечував, він таки не на прізвищі одружився. А ось його маму таке не влаштовувало.
“Як це, прізвища не міняти? Це чому ж ти наше прізвище не взяла?” – говорила вона прямо в РАЦСі.
Віра зціпила зуби, відвернулася і відійшла в сторону, до гостей. Їй ще треба було пережити сільське весілля, організоване чоловіковою ріднею. Сили треба було берегти.
PS: До речі, шлюб Віри та Стаса тривав лише п’ять років. Батько зі Стаса вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було куди цікавіше, ніж з дитиною. Так що коли Віра зібрала речі і пішла, він хоч і ридав, але сильно не перешкоджав. А свекруха?
Та, звичайно, була тільки рада. Втім, як і Віра. Нарешті вона позбулася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!