fbpx
життєві історії
До РАЦСу Віра таки не поїхала в сукні, яку для неї підбирала свекруха з зовицею. Взяла своє, біленьке, вільне, що не перетискало вже чималенький животик. Настрою у неї не було. Злющий погляд Світлани Аркадіївни пронизував наскрізь. Але коли мова зайшла за прізвище, свекруха аж підстрибнула від люті. – Як це не будеш міняти? Хто таке бачив? Та ти просто нас не поважаєш!

До РАЦСу Віра таки не поїхала в сукні, яку для неї підбирала свекруха з зовицею. Взяла своє, біленьке, вільне, що не перетискало вже чималенький животик. Настрою у неї не було. Злющий погляд Світлани Аркадіївни пронизував наскрізь. Але коли мова зайшла за прізвище, свекруха аж підстрибнула від люті. – Як це не будеш міняти? Хто таке бачив? Та ти просто нас не поважаєш!

***

Віра не хотіла заміж. Їй було всього 19, але так уже сталося – носила під серцем дитя. З потенційним чоловіком вона на той час зустрічалася вже три роки.

Стас був старший за неї на сім років, на кшталт відповідальний дорослий чоловік. Насправді – 26-річний телепень.

“Щось” зробити Віру відмовила мама. Вона просто стіною встала: не смій, це дитя, нехай навіть заміж не вийдеш, але дитину виростимо!

З іншого боку, Стас – хлопець Віри – бурмотів, що прийме будь-яке її рішення, і що він дуже хоче виховувати свого малюка.

Та ще й труднощі будуть з батьківством, якщо шлюб не зареєструвати… Загалом, Віра вирішила приводити на світ дитину. Почалася підготовка до весілля.

Весілля Віра теж не хотіла. Їй це здавалося витратами – свято на порожньому місці.

“Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу незрозумілих людей? – говорила вона. – Вже краще на дитину витрачу”.

Але її думка особливо нікого не цікавила, як виявилося.

“Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати”, – заявили їй свекруха і майбутня зовиця.

Сказати, що Віра здивувалася – нічого не сказати.

“Навіщо? Мені не треба”, – вона вже уявляла, що там понавибирали Валентина і Світлана Аркадіївна. Напевно сукня-торт з купою рюш, обручів і іншої нісенітниці, яка Вірі ніколи не подобалась.

На цьому Віру нарекли невдячною і відмовилися з нею розмовляти до самого дня одруження. Про що, втім, вона анітрохи не горювала, турботи важливіші були: до народження дочки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Віра теж не збиралася.

На реєстрацію вона поїхала в просторій, але дуже милій гіпюровій сукні, яку вони з сестрою спорудили буквально за ніч.

Але найпрекрасніше сталося в РАЦСі. Коли зайшла мова за прізвище, яке присвоюється молодим, виявилося, що прізвище Віра вирішила залишити своє.

Чоловік не заперечував, він таки не на прізвищі одружився. А ось його маму аж трясло.

“Як це, прізвища не міняти? Це чому ж ти наше прізвище не взяла?” – говорила вона прямо в РАЦСі.

Віра зціпила зуби, відвернулася і відійшла в сторону, до гостей. Їй ще треба було пережити сільське весілля, організоване чоловіковою ріднею. Сили треба було берегти.

PS: До речі, шлюб Віри та Стаса тривав жалюгідних п’ять років. Батько зі Стаса вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було куди цікавіше, ніж з дитиною. Так що коли Віра зібрала речі і пішла, він хоч і ридав, але сильно не перешкоджав. А свекруха?

Та, звичайно, була тільки рада. Втім, як і Віра. Нарешті вона позбулася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page