Так я, якщо хочеш знати, все життя чекала слушної нагоди, для цього і в подруги набився до твоєї матері, щоб, коли прийде час вдарити, якомога болючіше, шкода от тільки, твій батько не дoжuв, але нічого нехай мати страждає.
– Тітка Ліза, як ви могли, адже Владик мій чоловік, і я чекаю від нього дитину, – я прийшла додому, до тієї, кого завжди вважала близькою подругою своєї матері.
Те, що сталося, це навіть в голові не вкладається, мій коханий чоловік пішов, пішов до цієї жінки, яку я любила, як другу маму.
Ми з Владиком одружилися рік тому, купили квартиру і з нетерпінням чекали свого первістка. Як раптом він заявив, що покохав іншу жінку і жити без неї не може, і пішов. А я так і залишилася, нічого не розуміючи, як, коли, звідки взялася ця жінка.
Читайте також: АЛЕ Ж БУВ У МОЄМУ ЖИТТІ «ІДЕАЛЬНИЙ ЧОЛОВІК»
Зустріла я їх в парку, в якому ми з чоловіком любили гуляти, коли дізналася в жінці тітку Лізу, у мене був шок. Як вони могли.
Не витримавши, я все – таки, прийшла до неї і запитала, за що вона так зі мною, її відповідь мене вразив, її слова, сказані з такою злістю, і її обличчя, до цього часу стоять у мене перед очима:
– Я за що? А за що твоя мати зі мною так вчинила? Ми з твоїм батьком любили один одного, одружитися збиралися, а потім вона приїхала, і твій батько кинув мене, заради неї. А я дитину чекала від нього, а потім втратила, через переживання.
А твоєму батькові хоч би що, він просто сказав, – Вибач! Так я, якщо хочеш знати, все життя чекала слушної нагоди, для цього і в подруги набився до твоєї матері, щоб, коли прийде час вдарити, якомога болючіше, шкода от тільки, твій батько не дожив, але нічого нехай мати страждає.
– Але я то, тут причому?
– А як більше, мати твоя після cмepті чоловіка, навіть не дивиться на чоловіків, а ось за тебе вона переживає, ось і віділлються їй мої сльози, за мою ненароджену дитину. До речі, твій чоловік нормальний мужик виявився, я думала, просто відведу його від тебе і кину, але зараз, думаю, собі залишу.
Як я це пережила, сама не знаю, але все добре, нapoдила дочку-красуню, а чоловік приходив, вона все ж його кинула, просив все знову почати, а я подумала, навіщо?
Навіщо нам такий тато і чоловік, який з легкістю кинув нас, але ж в любові клявся, так що, ми і самі з донькою проживемо.
