До заміжжя у мене була своя автівка, тойота. Не нова, але у чудовому стані. Вже кілька років прошу чоловіка купити мені машину, але він каже, що на сім’ю цілком достатньо.
Так, ми маємо машину, нову, дорогу, тільки на неї кредит виплатили, але на ній їздить мій чоловік. Валера чомусь не хоче їхати на роботу громадським транспортом, а я із двома дітьми 5 та 3 років повинна їздити автобусом у поліклініку, магазин та на прогулянки до парку. Якраз у парк нам і треба їхати п’ять зупинок автобусом чи маршруткою. Це дуже складно. З двома дітьми, один з яких постійно на руках, з коляскою та сумкою з їжею, водою, іграшками та всякими дрібницями дитячими. Якщо я вибираюсь з малими, то це збиратися і добиратися майже півдня.
Зараз я жалкую, що продала свою машину та додала цю суму до нової. Але тоді чоловік по-іншому говорив, обіцяв, що виплатимо цю та купимо мені окрему. Мої батьки ще тоді попереджали, щоб я гроші не вкладала у спільну машину, бо знали, що вона буде не наша, а його. До тієї суми вони навіть готові були додати, але саме для моєї машини. Але ж я послухала Валеру, а не батька та матір! Ось тепер і отримала. Ще й кредит виплачували із дитячих грошей. А тепер діти змушені їздити у брудному автобусі серед натовпу, щоб їхній тато з комфортом катався до роботи.
Суперечки з цього приводу у нас майже щодня, але Валера і не думає дати мені машину хоча б кілька днів. Я пропонувала користуватися нею по черзі, але нічого не вийшло. Чоловік сказав, що поки я в декреті, машина мені не потрібна, а коли вийду на роботу, він мене підвозитиме.
Я не вірю у його обіцянки. Мене ще дуже збентежли його слова про дітей. Чоловік сказав, що діти забруднять салон, тому що можуть пролити сік, витерти брудні руки об дорогі чохли. Але ж це його діти, а не сусіда!
Проблем додала Валерина мама. Спочатку вона попросила чоловіка відвезти її на дачу, потім звикла і тепер щоразу її треба возити то на ринок, то забрати від сестри. Він матері не відмовляє, не те, що мені. Сказати нічого не можна, буде кнфлікт.
Вийшла б на роботу, але моє місце зайняте. Шукаю іншу, але слабо виходить. Ми не у столиці, вакансій у Чернігові мало. Вирішила, що як тільки зароблятиму, всю зарплату відкладатиму на машину. Нехай Валерка забезпечує сім’ю чи поверне мої гроші. Адже я майже не користуюся машиною! Хіба що до супермаркету чи на ринок у вихідний разом їдемо. Але це не рахується, у будні я з дітьми – маршруткою, і мене це не влаштовує.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
