До зустрічі з батьками Максима я готувалася ретельно, навіть власноруч приготувала торт Наполеон. Весь вечір я намагалася усміхатися і робити те, що подобається їм. Але цього виявилося недостатньо. Рік часу я мовчала про їх неприязнь. Та коли Максим останній раз повернувся від батьків, і розповів, що вони насправді про мене думають, я не стрималася.
Я не конфліктна людина, тому не розумію, чому мене не люблять в родині мого хлопця. Я зустрічаюся з Максимом трохи більше року. І вже коли він знайомив мене з ними, мені здалося, що щось у мені їх непокоїть.
Вони зовсім не були дружніми, а я намагалася їм догодити. Я принесла в якості подарунку домашній торт і весь час намагалася посміхатися.
Всі зусилля були марними. Вони були замкнуті й холодні. Після обіду Максим сказав мені не хвилюватися про це. Сказав, що їх важко чимось вразити.
Мені не вдавалося знайти з ними спільної мови цілий рік. Я старалася, поводився мило, всім посміхалася… Але єдиною реакцією були неприємні та кислі обличчя батьків Максима. Я нарешті дала собі спокій щодо них. Я з ними не живу, то навіщо мені пробувати?
Тиждень тому сам Максим прийшов сказати, що ситуація з батьками нестерпна. Він провів з ними вихідні. І як тільки прийшов, почав скаржитися.
– Там було справді нестерпно. Крім образи вони нічого не вміють, – розлючено сказав він. – Батько навіть сказав, що мені потрібно чимшвидше з тобою розлучитися. Що з тобою немає майбутнього. Я не розумію, звідки він це взяв, – додав він, хитаючи головою.
Я не могла більше мовчати.
– Тебе не бентежить, що про мене так говорять? Я вважаю це досить образливим. Ти хоч за мене заступився? – запитала я його сердито.
Мені навіть не довелося чекати відповіді. Хоча Максиму це неприємно, він не буде перечити батькам. Він вважає за краще миритися з їх неприємною поведінкою.
Я вирішила поставити Максиму ультиматум. Він або протистоятиме їм і скаже, щоб вони були добрі зі мною, або я викину їх зі свого життя. Я тут не для того, щоб хтось повчав мене, як і з ким жити.
– Вибач, що псую твої стосунки з батьками. Але коли ти сам бачиш, що з ними не все добре, то це вже щось інше, – наголосила я.
Максим пообіцяв мені, що вирішить це до наступного візиту до батьків. Для мене це дуже важливо.
Мені зрозуміло, що я не можу очікувати вибачень за їхню грубу поведінку. Принаймні мені буде достатньо, якщо вони посміхнуться і перестануть мене ображати.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
