Добралася з синами до куми в Дубай три місяці тому. Мріяла заміж тут вийти. А тут такі дивності, що на голову не налазять.

Об’єднані Арабські Емірати – казкова країна багатих шейхів, де серед пісків нескінченної пустелі розташовані численні хмарочоси, великі торгові центри, гарні фонтани. Ага, прямо казка.

Тут справді старовинні звичаї поєднуються із новітніми технологіями. Важко повірити, що до 70-х років минулого століття цей край був жебраком.

Таке просте і просте явище, як дощ, викликає в Еміратах безліч проблем. Люди немов марафонці мчать вулицею, щоб якнайшвидше добігти до укриття, замість того, щоб насолоджуватися теплим дощем.

Еміратська діаспора на 90% складається з людей 25-35 років. Місцевого населення країни лише 11 відсотків, інші – емігранти. При цьому громадянство отримати практично нереально, через що в країні постійна «плинність» кадрів.

У Дубаї все суворо з міцними напоями. Вживати їх можуть лише туристи та немусульмани. Щоб купити зілля, що веселить, потрібно мати спеціальну картку або пред’явити туристичну візу.

Напередодні національного дня, як розповіла мені кума, 2 листопада араби масово вивішують прапори над своїми віллами. Це перетворюється на справжнє змагання «у кого прапор більший». Знаходяться ті, хто має прапор, що повністю покриває весь будинок. Таким чином, місцеві показують любов до своєї країни. Цікаво б на це подивитися, але мабуть не дочекаємося.

У супермаркетах можна купити верблюже молоко. На смак воно трохи солонувате і жирніше, ніж коров’яче. Непідготовленій людині варто бути обережним та пити його акуратно. Річ у тім, що може складно засвоюватися нашим європейським шлунком. Також у продажу можна знайти шоколад із верблюжого молока.

Підключення Інтернету в ОАЕ зазвичай займає не менше 2 тижнів, навіть за наявності роутера та іншого обладнання в квартирі.

Ну але Арабські Емірати прагнуть бути першими у всьому. Саме тут збудували найвищу будівлю у світі, найбільший торговий центр, найшвидший атракціон, найшвидший ліфт, найдорожчий готель.

Якщо хочете сюди на довго, варто захопити із собою солідну аптечку. Адже перший похід до місцевої лікарні може коштувати 500 $. Причому перші півроку хворіють усі емігранти. Кажуть, річ у кондиціонерах – їх забувають чистити, а люди це все вдихають.

ОАЕ більше підходять для неодружених, ніж для сімей з дітьми або для розлучених, як я. Утримувати дитину в Еміратах дуже дорого. Наприклад, дитячий садок обходиться в 2000-6000 доларів на місяць.

Якщо арабський чоловік хоче одружитися, він обов’язково має збудувати будинок. Без цього нікуди. Жодна сім’я не віддасть за дружину свою дочку, якщо їй не буде де жити.

Традиційне арабське весілля відбувається дуже незвично – мені вдалося побувати з кумою. Жінки святкують окремо, у своєму колі, а чоловіки – у своєму колі. Хто зна й що.

Перш ніж взяти за дружину другу жінку, чоловік просить дозволу у першої. Як правило, жінка дає дозвіл, а може й сама підібрати дружину своєму чоловікові. Адже жінці важливо, щоб вона могла порозумітися з новою дружиною.

Чоловік може бути одружений одночасно з 4 жінками. Але з урахуванням можливості розлучення загальна кількість цих жінок не обмежується законом.

Усі дружини повинні утримуватись у рівних умовах, жити в однакових будинках, з однаковим достатком. Подарунки подружжю даруються з однаковою частотою та вартістю. Улюблених у чоловіків бути не повинно.

Якщо араб одружується з іноземкою, за законом ОАЕ вона має право зберегти свою релігію та громадянство. При цьому їхні спільні діти автоматично стають громадянами ОАЕ. Але самій жінці отримати громадянство зовсім непросто. Для цього доведеться довести, що вона гідна дружина. А саме прийняти іслам, прожити у шлюбі з ним кілька років. Тільки після цього чоловік може подати прохання на громадянство своєї дружини.

Цікаво, що чоловікові-іноземцю, який взяв за дружину арабку, громадянство ОАЕ не світить взагалі.

Але я вже не хочу тут заміж. І взагалі не хочу. Ми з синами збираємося додому.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.