Дочка мені нераз дорікає, що моя господарка їй дуже дорого обходиться. То зерно для курей і гусей потрібно купити. То фірману, чи трактористу заплатити. То покропити від мушки, то від жука. То заростає – від зела, то привести додому, і це все кошти. – А ти потім тільки по сусідах все роздаєш за дякую. – Так, вони в цьому праві. Але як в селі жити і не тримати господарки? Тай городів купа, гріхом, щоб пустували без діла

Я не розумію чого та людина стільки робіт собі сама створює.

Ось я сільська жіночка, давно вже як на пенсії, живу із дочкою і зятем, які виховують мені дві чудові внучечки. Замість того, щоб залишити собі більше вільного часу і поняньчитись зі своїми внучечками, адже на своїх дітей колись часу не вистачало.

То я собі купу господарки розвела, городів понасаджувала. І якщо чесно, в нас немає такої сильної потреби в цьому всьому. Та я інакше жити не можу.

Звикла я вже до того, що маю мати все своє домашнє і все. Діти мої обоє працюють, заробляють доволі непогано, можуть собі дозволити все і навіть більше.

Деколи мені дочка навіть дорікає, що моя господарка їй дуже дорого обходиться.

То зерно для курей і гусей потрібно купити. То фірману, чи трактористу заплатити. То покропити від мушки, то від жука. То заростає від зела. То привести і це все кошти.

– А ти потім тільки по сусідах все роздаєш за дякую.

Так, вони в цьому праві. Але як в селі жити і не тримати господарки? Тай городів купа, гріхом, щоб пустували без діла.

Не знаю чи то світ так перемінився? Бо молодь зараз живе геть по іншому, а ніж ми колись. Цей час, що я на господарку і городи витрачаю, вони працюють і заробляють гроші за які можуть все це собі купити без проблем.

Та ми колись і працювали і господарки і городи тримали, та грошей тих постійно на життя бракувало, а про відпочинки то я взагалі мовчу, на них ні часу ні коштів ніколи не було.

Читайте також: Все почалося з того, що я купила дешевший капучінатор, але майже його не використовувала, бо зрозуміла, що ця річ мені не така вже і потрібна. Та остання наша “буря” на тому не закінчилася. Після чоловік зачепився за мій манікюр. Почав казати, що це не потрібна трата грошей, адже я і так працюю online. І я б зрозуміла, якби Олег давав гроші на манікюр. В нашій сім’ї більший заробіток в мене, але чоловік все одно дорікає мене в марнотратстві

Тож, як маю свій мозок перелаштувати? Щоб не заважати своїм дітям жити спокійно, без непотрібної мороки?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!