Коли я почала зустрічатися з Сергієм то була молода і не розумна. Хлопець був страшний від мене на п’ять років, але цим тільки ще більше приваблював мене. Я росла без батька, тож можливо, й шукала тої батьківської любові в Сергія.
Мені дуже хотілося вгодити хлопцеві, через це я навіть пересварилася з матір’ю, адже вона була проти того, щоб я жила з ним.
По дому я намагалася робити все якнайкраще, а Сергій для мене був просто чудом. Коли я вже жила в нього, то ще й пів року не минуло, від моменту нашої першої зустрічі.
Тоді я думала, що це кохання на все моє життя, але тепер мої думки сильно різняться.
В нашу ідилію вірвалася звістка про мій цікавий стан. Перший рік дався важко, але я робила все аби моя Веронічка була в повноцінний сім’ї.
Не розумію, як так сталося, але попри всі мої старання, все-таки коли малій виповнилося чотири роки, Сергій сказав, що іде від нас.
Чоловік повідомив, що вже давно має іншу, а зі мною був тільки через дитину.
Я дуже злилася на Сергія, мені прийшлося повторити долю матері. У вихованні чоловік не брав участі, але добре що хоча б гроші на дитину не жалів.
В той час я мусила бути сильною, незважаючи на те, що я образилася на Сергія, все-таки мені було важко його відпустити. З цим чоловіком було багато приємних спогадів.
Думаю, колись я його дійсно любила, а найкраще, що він мені дав – це доньку.
Ми з Веронікою вже навчилися жити без чоловіка, і в нас були хороші відносини. А коли донька почала підростати, то перехідний вік дав про себе знати.
Маленькі конфлікти ставалися все частіше, але найгіршим стало те, що об’явився Сергій і почав дозволяти доньці все, що я забороняла.
Дочка не зразу сказала про появу батька, хоч я і помітила в неї деякі дорогі подарунки.
Звісно, я не могла заборонити дитині спілкуватися з батьком, але мені не подобалося, що після зустрічі з Сергієм донька все більше від мене віддалялася.
Неочікувано в наше життя з донькою завітав її батько.
Чоловік більше десяти років не цікавився Веронікою, а тут об’явився, ще й налаштовує доцю проти мене.
Останньою краплею стало те, що він дозволив Вероніці піти на вечірку попри те, що я заборонила. Я боюся за доньку, не хочу, щоб вона повторила мою долю.
А для того, щоб вберегти доцю потрібно не дати їй спілкуватися з Сергієм. Чи ні?
Що ви думаєте? Чи потрібно заборонити бачитися дочці з батьком? Чи можуть бути в чоловіка якісь злі наміри? Чому він згадав про доньку більш ніж за десять років?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“