fbpx

Доглядати за старим родичем дуже важко. Навіть в обмін на житло. Стільки сил і нервів, старань і часу, а бабусі було все гірше і гірше. Коду у бабусі почалася напади, я не витримала і здала її в спеціалізовану установу. Мені було простіше віддавати половину зарплати, ніж цілодобово вартувати коло її будинку

Доглядати за старим родичем дуже важко. Навіть в обмін на житло. Стільки сил і нервів, старань і часу, а бабусі було все гірше і гірше. Коду у бабусі почалася напади, я не витримала і здала її в спеціалізовану установу. Мені було простіше віддавати половину зарплати, ніж цілодобово вартувати коло її будинку.

Решта родичів, згадували про бабусю тільки в своїх мріях про її квартирі, закотили грандіозний скандал. Мій двоюрідний брат силою забрав бабусю з гарного будинку престарілих, змусив дружину звільнитися з роботи і почав збирати папірці в суд, щоб спробувати анулювати бабусину дарчу, що вона написала на мене ще майже 3 роки тому.

– Я сам подбаю про улюблену бабусі! Безоплатно, на відміну від деяких! – на мою спробу дати грошей на бабусю, він гордо заявив. – Нічого від тебе не треба! Ні копійки! Не все міряється грошима!

Він, потрясаючи кулаком, доводив, що я бабусю мучила, не годувала, а потім і зовсім позбулася бабусі, відправивши її в, як висловився Костя, жити в сарай. «Сарай» – кращий будинок престарілих в нашій області. Свіже повітря, смачна їжа, онлайн-відеоспостереження, дипломований персонал. Якщо чесно, я сама б там жила.

З дарчим у брата нічого не вийшло. І відповідно, бабуся стала йому непотрібна. Він прийшов до мене за грошима:

– Я відправляю її назад, нам з дружиною жити нема на що! Плати за цей будинок престарілих!

Я віддала братові гроші, плату за місяць, він пообіцяв на наступний день відвезти бабусю. Ненадовго ж його любові до бабусі вистачило.

А через кілька днів після того, як я віддала гроші, будинок брата згорів. Речі, документи, техніка – все згинуло у  вогні. Пожежа влаштувала бабуся, яка вирішила приготувати собі їжу. Вона, коли зняла каструльку з плити, залишила рушник на конфорці.

Чому бабуся була одна і чому її не годували, і взагалі – чому вона перебувала у Кості будинку? Адже я дала гроші на будинок престарілих. Саме ці питання я задала двоюрідному братові, коли він з дружиною і бабусею з’явився на порозі мого будинку:

– По твоїй вині ми тепер без будинку, так що жити будемо тут, – поставив мене брат перед фактом.

– Костя, я ж дала гроші! Чому бабуся була одна? Ти прекрасно знаєш, що вона – як дитина, її ні на хвилину не можна залишати! Де була твоя дружина? Чому бабуся була у вас вдома?

Як виявилося, його дружина, Настя, вирішила почекати з відправленням бабусі в пансіонат на місяць. А на гроші, які дала я, вона пішла купувати собі шубу, залишивши бабусю одну. І де тут моя вина? Хоч крапля? Винна жадібність і жадібність. А прагнення перекласти провину на чужі плечі, взагалі не піддається ніякій логіці.

Костю і його дружину, щасливу власницю новісінької шубки, я виставила. Бабусю відвезла в пансіонат для людей похилого віку. Увечері, повернувшись додому після поїздки за місто, я виявила у себе під дверима цілу делегацію: мама, тітка Рита – мама Кості, сам Костя і Настя.

– Значить так: Костя з Настею будуть жити тут! І тільки спробуй, хоч слово проти сказати! Квартиру мамину захопила, її вижила і радієш! А у Костика – горе! Заощадження згоріли, відшкодувати треба. У них там трохи на квартиру не вистачало! Так що підеш і половину квартиру на них перепишеш! – почала тітка Рита, а мама стояла поруч і схвально кивала.

– Ага, а що ні на дві квартири гроші були? Ідіть звідси, я нікому нічого не винна! – я відкрила двері, зайшла в квартиру і закрилася.

Зараз ще будуть до мене ходити всякі і вказувати, що і кому я повинна. Вони пішли через півгодини, обливши мене помиями по саме не хочу. А адже за всі роки, що я з бабусею жила, ніхто з них ні разу не прийшов і допомогу не запропонував. Та й не на вулиці бабуся живе, а під наглядом в хорошому місці.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page