Знайома ситуація, з якою так чи інакше мали справу багато людей похилого віку. Ось так і я бабуся 76 років на власному досвіді дізналася про корисливі цілі своєї доньки.
У мене двоє дітей, старший син 46 років та донька 40 років. Все було відносно благополучно, син у мене працює в сусідньому регіоні, там же із сім’єю, облаштувався потихеньку.
Донька живе неподалік мене, в сусідньому районі. Два невдалі шлюби, проблеми з роботою і зараз незаміжня, самотня мати.
Так, як я вдова, то донька часто до мене приходила, ми з нею спілкувалися, і на ринок разом ходили з нею за продуктами, майже завжди після її останнього розлучення святкували Новий рік разом, довіряли один одному.
Відповідно я їй теж чим могла допомагала, і з онуком посидіти і пенсією все було добре до однієї події.
Подзвонив мені якось надвечір син Володька, і повідомив — Мамо ти скоро будеш знову бабусею, і в тебе буде онука — радісно мені повідомив Володя.
Я дуже була рада, навіть вирішила знову починати в’язати різний одяг, раніше я була дуже захоплена в’язанням, як суглоби почали боліти на руках припинила.
Але тут такий привід і навіть друге дихання відкрилося.
Вирішила зателефонуйте Насті, дочці своїй, сходити зі мною разом на ринок купити пряжі, ниток та різних блискавок для майбутнього одягу. Реакція її мені не сподобалася.
Вона трохи різко відреагувала на те, що я сказала, що хочу знову в’язати, а вже після того як дізналася для когось просто послалася на зайнятість, і повісила трубку.
Сама для себе дивна поведінка дочки я для себе пояснила проблемами в особистому житті та в роботі, все одно я не можу на неї ображатись, він моя дочка, і я її люблю.
Але час показав, що ці почуття не взаємні, коли я вирішила залишити свою квартиру внучці (написала дарчу), вона якимось чином про це дізналася і того ж вечора до мене прийшла з докором у тому, що я для сина роблю все, а вона зовсім одна, і я їй навіть не допомагаю.
Я їй намагалася пояснити, що їй хотіла свій будинок у селі віддати, що в неї одна дитина, а у Вови вже третя, йому зараз важче матеріально.
Але загального розуміння ми не досягли, місяця 4 вона не дзвонить, не приходить, на мої телефонні дзвінки не відповідає.
Я напевно не права в чому, то але себе вона показала, як жадібна людина, мені здається, вона і приходила і спілкувалася зі мною заради квартири. Як мамі мені дуже від цього гірко та прикро.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди