У моєї свекрухи Олени Миколаївни дуже трепетне ставлення до грошей. Вона виросла у небагатій робітничій сім’ї, де економити на кожній копійці було нормою.
Батько робітник на заводі, мати швачка на фабриці працювали багато, а ось грошей на той час за таку роботу отримували мало.
Тому дитинство маленької Олени пройшло без надмірностей. Свої дитячі звички до економії вона перенесла й у доросле життя. У такій манері вона виховала і свого сина.
Чоловік розповідав мені, як у дитинстві йому доводилося довго ходити в одязі, на якому вже місця не було для латок.
Він просив мати купити йому інші штани чи сорочку, але мати завжди відповідала одне й те саме:
— Латку поставимо, гроші зекономимо.
Перші роки нашого заміжжя мені важко вдавалося вмовляти його на хоч якісь витрати. Банальний похід у магазин за продуктами перетворювався на випробування.
Ми оминали кілька магазинів, де чоловік записував ціни на те, що ми хотіли купити.
А потім порівнював десь і дешевше, і тільки після цього ми купували. Такі закупівлі тривали іноді по 3-4 години і заради вигоди кілька гривень. Це було нестерпно.
Читайте також: Або продаєш квартиру і ми купуємо автомобіль, або прощай, навіть аліментів від мене не отримаєш і поїдеш до батьків з дитиною!
Проте через кілька років мені вдалося змінити ставлення чоловіка до грошей. Але свекруху переробити було неможливо.
У вихідні вона часто приїжджала до нас у гості. Побачити сина та онуку.
Я не хотіла, щоб наша дочка, чого потребувала і тому ми з чоловіком намагалися її балувати. Купували гарні та дорогі речі, іграшки, ляльки. Чоловікові особливо подобалося давати дочці те, чого він сам був позбавлений у своєму дитинстві.
Від усього цього свекруха приходила в сказ. Усі її парафії закінчувалися сваркою.
– Ви що дитину змалку до розкоші привчаєте. Звикне, що у житті все легко дістається.
– Ви Олено Миколаївно минулим мешкаєте. Вам 10 гривень вже гроші величезні. Нехай наша дочка в розкоші, як ви говорите, росте. А не як ваш син латах ходив.
Цими словами свекруха зазвичай переходила не нормативну лексику чи починала читати моралі.
– Ах, ти. Наше покоління економії зросло. А ви невдячні. Сергій, кого ти вибрав собі за дружину. Ох, не доведе твоя дружина до добра, згадайте мої слова ще. Усю сім’ю світом пустить.
Ось так і живемо. Але балувати доньку все одно не перестанемо. У дитини має бути дитинство, а не латки.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
