Дружина пішла від чоловіка до забезпеченого однокурсника, який через тиждень попросив її піти.
Одружені ми були з Лесею майже п’ять років. Потім ми розійшлися. Розійшлися не з моєї ініціативи. Розлучення захотіла вона. Я іноді навіть замислювався, навіщо ми взагалі одружилися?
Я не можу сказати, що у мене до неї були сильні почуття. Це більше було схоже просто на пристрасть, яка дуже швидко минула. Ми виявилися абсолютно різними. У нас різні погляди на життя, різні інтереси.
Леся завжди була схиблена на матеріальних благах. Їй завжди всього було мало. Я не можу сказати, що я мало заробляв. Були своя квартира, машина. Могли дозволити собі з’їздити у відпустку до моря. Але цього всього їй було замало. Вона ставила завжди мені в приклад мого однокурсника Богдана.
Мовляв, тільки подивися як він живе! І квартира є, і заміський будинок, і відпочиває він на островах на березі океану, не те що ми!
Я завжди їй говорив, що заздрість – це погане почуття, задовольняйся тим, що у тебе є. У інших і цього немає. Але вона завжди сміялася над моїми словами. Леся була з дитинства розбалуваною дитиною. І ніколи не знала, що таке жити в нужді. Їй батьки завжди їй все дозволяли. Батько займав високу посаду, мати просто сиділа вдома.
Леся не звикла працювати, хоч і мала освіту. Я на цьому особливо і не наполягав, але вона і сама не мала такого бажання, вважаючи що її робота – стежити за собою, відвідуючи всякого роду салони і процедури.
Спілкувалася вона з такими ж подружками, як і вона сама. І дуже часто, збираючись всі разом, вони починали обговорювати чоловіків.
З їх мови не сходив мій однокурсник Богдан. Їм було не зрозуміло, чому він досі не одружений. Маючи все, він не поспішав заводити сім’ю.
Кожна з подруг Лесі таємно зітхала про нього. Крім того, що він був заможним чоловіком, так ще й красень.
На скільки я знаю, Богдан не збирався поки одружуватися. Йому і так було не погано. Він дозволяв якійсь дівчині пожити у себе з місяць, а потім просто виставляв її геть, причина завжди знаходилася.
Я не можу сказати, що ми з ним дружили, але стосунки між нами були цілком приятельські. Якось на одному заході, де ми були разом з дружиною, був також і Богдан.
Моя Леся весь час говорила про те, як він чудово і стильно одягнений і як добре тримається. Мені це вже так набридло, що я просто запропонував їй сказати йому про це особисто.
Я не думав, що вона вирішить це зробити всерйоз. Леся підійшла до Богдана і почала відкрито з ним загравати.
Я в той вечір випив досить багато. Не пам’ятаю як опинився вдома. Але вранці мене розбудив дзвінок Богдана.
Він подзвонив і сказав мені:
– Друже, вибач, але так вийшло. Сам не знаю як, та й толком не пам’ятаю, але я з твоєї Лесею тепер. Просто не хочу тобі брехати, та й щоб ти дізнався це від когось іншого теж не хочу. Але так вийшло.
Я, якщо чесно, навіть зітхнув з полегшенням. Сказав йому, щоб він не переживав з цього приводу. Мені така дружина не потрібна. Добре, що дітьми обзавестися не встигли.
Леся навіть не спромоглася мені сама все розповісти. Вона просто не дзвонила і не приїжджала. Вирішила, що життя її вдалося і вона стане приводом для заздрості своїх подруг, що змогла обкрутити такого красеня і багатія!
Наївна.
Вже через тиждень вона набридла Богдану і він її виставив. Леся хотіла повернутися до мене, але мені це вже було не треба.
Навіть Богдан подзвонив і, я думаю, за її проханням, попросив:
– Ну прийми її назад, непогана вона в тебе в цілому дівчина…
Звичайно. я не збирався слухати ні колишню, ні приятеля. Теж колишнього. такі люди в моєму житті зайві.
Через півроку я познайомився з простою дівчиною Оленкою з маленького містечка, якій особливо і не треба зірок з неба. Але для неї мені хочеться їх діставати!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
