Дружину для свого Тараса знайшла мама. Не скажу, що він “мамин синок”, але просто не міг він піти проти її волі, вважаючи, що мама більше прожила на цьому світі, і краще знає, де і з ким йому буде добре. Жили вони окремо, але Галина Василівна була частим гостем в їх будинку. Андріана ж вважала себе “царицею”: в домі нічого не прибирала, їсти не готувала, при першій же можливості йшли на вечерю до свекрухи, а та таким розкладам лише раділа.
***
Тарас матір любив і поважав. Біг до неї на перший поклик. Так і жили, начебто дружно. Всіх все влаштовувало. Поки раптом він не зіткнувся в парку зі своїм першим коханням. Тaк все і почалось.
Моя подруга вирішила розлучатися. Прожили вони з чоловіком майже 17 років. Спочатку була любов, вона чекала його з армії, одружилися, народила сина і дочку. Жили добре, дружно. А потім він почав заглядати в чарку. Відносини ставали все гірше і гірше. Ситуація загострювалася. Саме в цей період часу вона випадково зустріла в парку свою першу любов – Тараса. Тарас жив в нашому місті. Був одружений і виховував сина. І була у нього мама Галина Василівна, дуже авторитарна дама.
Тарас її дуже любив і поважав. А ось мама, схоже, більше любила невістку й онука, ніж рідного сина. Пізніше зрозумієте, чому я зробила такий висновок. Дружину Тарасу знайшла мама. Не те, щоб він був маминим синком, просто вона виховала його “під себе”, він ніколи з нею не сперечався.
Тарас славно погуляв в молодості, поки був студентом. Дівчата, компанії, веселощі-все це було в його житті. Прийшла пора одружитися. Мама і підметушилась. Андріана працювала бухгалтером в одній конторі з Галиною Василівною і дуже їй подобалася. Ось вона і вирішила одружити сина на Андріані.
Дівчина була не проти, а Тарас… ну, а що, Андріана симпатична, розумна, чому б і ні? Одружилися, син народився. Всі, начебто, задоволені. Тарас багато працював, пропадав у відрядженнях. І якось не відразу помітив, що діється у нього вдома і як виховується його син. Упустив.
А в будинку правили жінки. Мати (хоч і жила вона окремо) і дружина. Син Тараса практично не слухав, не рахував його думку авторитетною, чуть-що, відразу ж в сльози і за мамину спідницю. Або скаржився бабусі. І ці жінки заступалися за пацана, знову і знову применшуючи гідність Тараса як батька. Андріана практично не займалася будинком, пояснюючи свою лінь втомою на роботі і вихованням дитини. Вона рідко прибирала, майже не готувала, вечеряти вони ходили до Галини Василівни. Бабуся була рада старатися, пригощала і годувала недбайливу невістку і улюбленого онука.
Тараса теж годувала, звичайно. Всім би таких свекрух? Тарас матір любив і поважав. Біг до неї на перший поклик, де що підремонтувати, переставити, ліки купити. Всі літні вихідні орав на дачі, копав, садив, будував. А на те, що син його не сприймає за головного в сім’ї, якось закрив очі і махнув рукою. Виховують пацана жінки й добре.
Так і жили, начебто дружно. Всіх все влаштовувало. Поки раптом Тарас не зіткнувся в парку з моєю подругою. І хоча не в вперше вони в місті зустрічалися мимохідь, в цей раз ситуація обернулася так, що давно забуті і, начебто, згаслі почуття спалахнули з новою силою. Вони стали таємно зустрічатися. Тут і виявилося, що дружину то Тарас ніколи не любив.
Жили дружно, так, але ніби-то за звичкою, пливли на одній хвилі за течією. Не хотів засмучувати свого часу маму, підкорився її бажанням бачити Андріану невісткою. Ні романтики, ні кохання, просто всім було так зручно. Про почуття Андріани мені невідомо. Напевно, вона любила чоловіка, а може бути і ні.
У молодих людей закрутилося все серйозно. Любов, почуття, невблаганне бажання бути разом. На прохання подруги я іноді підвозила її до місця зустрічі з Тарасом, або забирала. Прикривала, коли її недолугий чоловік, проспавшись, дзвонив мені і питав де вона. Її чоловік не бажав розлучення, ще б пак, адже їх квартира належала моїй подрузі. Але і кинути пити він не бажав.
Докотилося до того, що він почав “бушувати”, зриваючи свою злість. Андріана теж розуміла, що щось змінилося. Чоловік став зовсім чужим. Вона поскаржилася свекрусі. Галина Василівна почала діяти, дізнаватися і рознюхувати в чому справа. У неї всюди зв’язки, багато знайомих, а сарафанне радіо в маленьких містах – великая сила, тому вона досить швидко докопалася, хто винен у наближенні краху сім’ї її сина.
Галина Василівна розповіла Андріані всі подробиці. Та повела себе дуже цікаво. В один прекрасний день, повернувшись додому, Тарас виявив свою квартиру зовсім порожньою. Андріана найняла машину і вивезла всі меблі і техніку. Андріана була родом з іншого міста. Туди то вона і вирішила повернутися, до своїх батьків, дізнавшись про зраду чоловіка. З нажитим за час шлюбу майном.
Тарас потім сказав, що тепер віддав би їй все, по-хорошому, але оскільки вона поступила таким способом, він написав заяву в поліцію. Машину перехопили на півдорозі і розвернули. Був суд, поділ майна. А найцікавіше, що Галина Василівна встала повністю на бік невістки. Вона особисто найняла адвоката, видавала йому всю інформацію про майно сина, навіть про те, про яке не знала Андріана.
Гараж, машина, снігохід, моторний човен, дача-все пішло на розділ. Галина Василівна давала в суді свідчення проти сина. Вона хотіла, щоб він після розлучення залишився ні з чим! Суд минув, кожен отримав належне. Андріана з сином поїхала в своє місто. Свекруха зробила свою справу і стала їй не цікава. Андріана не дзвонила і не цікавилася її життям.
А Галина Василівна їздила іноді до невістки в гості, побачити онука і тягала повні сумки всякої всячини. Поки могла. Тарас став жити з моєю подругою. Подруга розлучилася з чоловіком. Її старші діти від першого шлюбу вже вчилися в інститутах.
Колишній чоловік був змушений повернутися до своєї мами, пити так і не кинув, не працює, живе на її пенсію. Одного разу Галина Василівна заявилася до мене на роботу. І на мене обрушився весь її гнів.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
