Я заміжня 4 роки. Ми з чоловіком – Сашком, жили в його квартирі.
Про те, що у чоловіка є молодший брат – Тимофій, я знала. Але я жодного разу в очі його не бачила, до цих подій. Тимофій майже 6 років працював за кордоном. Спочатку він їздив роками, потім одружився і осів в тисячі кілометрів від рідного міста.
Квартиру нам подарувала свекруха, Лілія Вікторівна, на «весілля».
– Ось, живіть! – привітала нас Лілія Вікторівна після РАГСу, вручивши нам ключі від квартири на скромному сімейному чаюванні. – Саша, днями до нотаріуса з’їздимо, я на тебе дарчу напишу.
Нашій радості не було меж – вчорашні студенти, тільки-тільки що постають на ноги, ми левову частку наших зарплат віддавали за орендоване житло. А тут – воістину царський подарунок.
У квартирі майже 10 років ніхто не жив. Лілії Вікторівні вона дісталася від тітки. І свекруха категорично не хотіла її здавати стороннім людям. Мовляв, стіни вбирають енергетику.
Коли ми вперше прийшли дивитися квартиру, вона сказала:
– Я не хочу, щоб мої онуки страждали через неадекватні і грішних людей, які коли-небудь знімали цю квартиру. Так що, живіть і радійте! І з онуками не затягуйте, а то у мене адже ще один син є.
Який там був безлад! Грубезний шар пилу. Ми з Сашком тільки сміття 12 мішків вивезли. У одвірках – поклади сушених тарганів. Газ перекритий, світло і вода були відключені. Труби проржавіли геть. Стільки сил і коштів було вкладено в цю квартиру – хоч греблю гати.
– Зате – безкоштовно! – раділи ми з чоловіком. – Ремонт зробити і квартиру в пристойний вигляд привести – пару років, не більше. А кредит – на половину життя.Так що нам дуже пощастило.
Ми з чоловіком ремонтувалися, поступово ставали на ноги. Навіть машину купили – вітчизняну п’ятирічку. Як то кажуть – зате не пішки. Рік тому у нас народився син, якого, на прохання Лілії Вікторівни, ми назвали Марком.
А тиждень тому прилетів Тимофій. Не один, із двомісячною донькою на руках. Він побідкався, що дружина його кинула. Поскаржився, що не може залишити роботу, залишив дитину Лілії Вікторівні і поїхав назад.
Я в декреті. І чомусь, Лілія Вікторівна подумала, що я дуже зрадію поповненню в нашому сімействі.
– А що? Де одна дитина, там і друга. А Тимофій повернеться, через рік-другий і буде сам дочку виховувати. А може, дружина до нього повернеться. Маленька сварка – це хіба привід збігати і кидати двомісячної дитини?
Брати на себе відповідальність за таку крихітку я, чесно вам скажу, злякалася. Та й одна, з двома дітьми на руках, одна – крихітка, і мій однорічний, я б не впоралася. Я максимально тактовно відмовила Лілії Вікторівні.
Вона пішла, дуже розсердившись. А через чотири дні повернулася, з Тимофієм і його дочкою:
– Вимітайтеся звідси. Тепер тут буде жити батько-одинак. Він через тебе з роботи звільнився. І йому гроші потрібні. Так що, моя люба, будь добра заплатити мені орендну плату, за весь той час, що ти тут жила. Я ж колись сказала, що в цій квартирі будуть жити мої онуки. То яка різниця – діти Саші або Тіма?
Я впала в ступор. Вона квартиру Саші подарувала? Подарувала. Дякую їй велике. Але ж зараз – власником є мій чоловік. І вже якщо платити за оренду, то йому. А ніяк не його мамі. Це я свекрухи і відповіла.
– Думаєш – найрозумніша? Я вже поговорила з Сашком. Завтра ми їдемо до нотаріуса, і він повертає мені мою квартиру. Я для тебе з усією душею. А ти невдячна. Тому, не бачити тобі квартири, як твоїх вух. Що стоїш – збирайся.
Ми з’їхали. Зняли квартиру і з’їхали. Чоловік написав дарчу на свою матір. І тепер ми з ним – два бідняка, що дозволили себе обдурити. На ті гроші, що ми вклали в квартиру свекрухи, ми могли сміливо купити собі кімнату в гуртожитку і спокійно збирати на квартиру. А тепер ми, з однорічною дитиною на руках, будемо мотатися по знімних квартирах.
З чоловіком розмовляти марно. Я йому пояснюю, що з нашим ремонтом квартира стала коштувати в два рази більше. Що він міг віддати матері половину. Або повернути їй квартиру в тому стані, в якому вона була. Саша порахував це непорядним.
А виселяти власного онука на вулицю – це порядно? Заради кого? Заради сина, який підняв руку на дружину, і йому відмовили в безкоштовній няньці?
Дружина Тимофія, коли ми з нею листувалися, написала, що як тільки її випишуть, вона приїде, забере доньку і подасть на розлучення. Я дала їй адресу, без найменших докорів сумління.
Помилилася свекруха – не будуть її онуки жити в цій квартирі. Якщо, звичайно, Тимофій нових НЕ привезе.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
