Два місяці тому у нас народився найкращий у світі онучок Степанко. Ми з чоловіком були дуже раді і відразу після повернення невістки з малюком, поїхали відвідати її і дитину. Тим паче, що син на фронті, хотіли підтримати Оксанку.
Але нам не зраділи! вВд слова зовсім, дуже гірко. Невістка навіть не приховувала свого невдоволення. Хоча ми привезли подарунки, гроші. Особливо незадоволена була її мати, зякою живуть молоді.
Мені дуже прикро, адже я така сама бабуся, як і вона! Невістка грубо відповіла моїй дочці, коли та намагалася дати їй корисні поради. У доньки троє дітей, тож невістка могла б і послухати її, вона дуже розумна мама. Але у відповідь почула, що вона й сама знає, як доглядати маля.
Ще Оксана повернула великого плюшевого ведмедика, сказавши, що новонародженому він ні до чого, а дітям моєї доньки якраз. Але ж дитина підросте, та й подарунки хіба повертають назад?
Ми пробули в гостях менше години, нам навіть кави не запропонували. Син не має там права розпоряджатися, я так зрозуміла, а зараз його ще й дома немає, молимося за нього.
Я всю дорогу до дому проплакала. Не чекала такого прийому та стосунки.
З того часу я внука бачу лише на фотографіях, які пересилає син, а йому – Оксана. Приїхати подивитись дитину, ніхто не пропонує, а ми самі вже не наважуємося. Постійно запрошую невістку з малюком до себе не лише в гості, а й пожити бодай місяць, але вони відмовляються.
Просила сина яуост вплинути на ситуацію. але що він може зробити з відстані? Він сказав, що нехай дитина підросте, він повернеться, тоді й ми гулятимемо з нею.
Невістка дитину перевела вже на суміші, може тому не хоче, щоб ми приїжджали та засуджували її. Але ж ми й так усе знаємо від сина. Мені шкода онука, який позбавлений материнського молока. Але я нічого не збираюся про це говорити, щоб не посилювати й так напружені стосунки.
Я не здивувалася б поведінці невістки, якби вона весь час була такою. Але раніше ми нормально спілкувалися і з нею, і з її батьками. А ось після народження онука їх підмінили. Нічим ми не могли їх образити.
Коли знайомі та подруги запитують, як онук, не знаю що відповідати. Сказати, що бачила його лише один раз, соромно, а брехати не хочу. Адже у них все по-іншому.
Моя мама залишила мені однокімнатну квартиру. Ми зараз робимо у ній ремонт. Планували продати та поділити порівну між дітьми гроші. А тепер чоловік навіть чути про це не хоче. Наполягає на тому, щоби після ремонту віддати її в оренду. Сказав, що на таких дітей у нього немає надії. Потрібно самим про свою старість думати.
Скоріше б синочок повернувся, і все тоді налагодиться – мені саме так здається! Бережи нас всіх, Боже!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
