Два місяці тому відсвяткувала свій день народження. Скажу відразу, що з розмахом. Гроші в мене є, як і все інше: дорога автівка, двокімнатна квартира з дорогущим ремонтом і меблями, навіть дача, куди я часто приїжджаю “подумати”. На святкуванні я нікому не показувала, що мені чогось бракує, хоча, думаю, всі все знають. Лише коли винесли шикарний торт, а на ньому цифра сорок, на очі виступили сльози.
Хто б міг подумати, що маючи свою квартиру, круту автівку і навіть дачу, я сидітиму у свої 40 років і литиму у подушку сльози. А все тому, що маючи все це, я почуваюся самотньо. Не в грошах щастя. У деяких моїх подруг діти вже скоро університети закінчуватимуть, а в мене навіть чоловіка немає. Чомусь мені знайти супутника життя дуже важко.
Справа в тому, що я дуже хочу вийти заміж і стати мамою, але гідного чоловіка ніде нема. Мене вже не одні знайомі сватали, але всі чоловіки якісь не такі та й не тягне до них. Що я тільки не робила, щоб виправити цю ситуацію… Всі вони – або одружені, які шукають нових емоцій, або холостяки, яким шлюб не потрібен.
Пару разів зустрічалася з чоловіками, які добре стоять на ногах, мають свій бізнес. Але вони розлучені, діти у них дорослі, більше дітей їм не треба.
А я ж хочу виховувати свою дитину і щоб у неї був чудовий батько, на якого можна покластися. Але ж де такого зустріти?
Тепер я часто згадую слова своєї бабусі, яка не раз мені казала, що кар’єра кар’єрою, але заміж треба виходити в молодості і мамою ставати вчасно, а то потім розумного просто не знайдеш. Даремно я її не послухала.
Фото ілюстративне
