fbpx
життєві історії
Два роки тому ми завели собаку і кішку, так батьки чоловіка обурилися, кажуть, краще б дитину усиновили, а не перекладали час і гроші на тварин. Мені так боляче було це чути, адже відмовився від такого варіанту саме чоловік, а винна, як завжди – я

Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com

Мені дуже пощастило, в мене є дві старші сестрички. І я зажди розуміла, що у справжньої сім’ї повинні бути дітки. Адже без них сім’я не вважається повною. Можливо саме за цю засудженість мене і покарав Боженька, адже я дуже страждаю від цього, що у нас з чоловіком немає діточок.

З чоловіком живемо разом вже 11 років, дуже хочемо дитину, та, на жаль, не виходить. Проблема саме в мені. Чоловік каже, що змирився, але я ж бачу, як він заздрить своїм друзям, у яких є дитина, а то і дві-три. Нещодавно він став хрещеним батьком дівчинки у колеги по роботі, прийшов не в настрої, на мої питання тільки відмахнувся, сказав, що втомився і пішов спати.

Два роки тому ми завели собаку і кішку, так батьки чоловіка обурилися, кажуть, краще б дитину усиновили, а не перекладали час і гроші на тварин. Мені так боляче було це чути, адже відмовився від такого варіанту саме чоловік, а винна, як завжди – я.

Читайте також:БАТЬКИ БУЛИ В РОЗПАЧІ, ВОНИ Ж НАМ ПОДАРУВАЛИ ДІМ І ОБСТАВИЛИ, А ЧОЛОВІК ПРИЙШОВ З ОДНИМ ХОЛОДИЛЬНИКОМ. ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ НАВІТЬ І ЙОГО ЗАБРАВ. СТІЛЬКИ БУЛО ВИЛИТО НА МЕНЕ БРУДУ І ЗВИНУВАЧЕНЬ, ЩО Я ЗРУЙНУВАЛА СІМ’Ю, ЩО МАЛА КОХАНЦІВ. Я БЛАГАЛА ЙОГО ОДУМАТИСЯ, ЯКІ КОХАНЦІ! Я З ДВОМА ДІТЬМИ, З ЙОГО МАМОЮ В ОДНОМУ БУДИНКУ, НІКУДИ НЕ ВИХОДЖУ, ЯК ЦЕ МОЖЛИВО. ТА ВІН БУВ НЕПОХИТНИЙ

Коли я наполягала усиновити дитину з дитячого будинку, чоловік сказав, що не хоче ростити і вкладатися в чужу дитину незрозуміло з якою спадковістю.

Щоб хоч якось забутися, я допомагаю сестрі, у якої троє діточок, молодшому всього два рочки. Вони такі милі та веселі. З ними я забуваю про біль.  Адже сильно їх люблю. Мені б дуже хотілося брати їх інколи до себе додому, та чоловік не задоволений таким рішенням. Я думаю, що це звичайна заздрість до сім’ї, у якій є діти, а може їх присутність нагадує йому про те, що у нього ніколи не буде своїх, таких рідних.

А ще мені сумно через те, що він єдиний син у сім’ї, і тиск його батьків на нього просто колосальний. Я розумію, що рано чи пізно він розлучиться зі мною, адже він може стати батьком, одружившись з іншою жінкою. Я б на його місці ніколи не упустила таку можливість, тому і засуджувати не буду.

Надіюсь, що час розставить усе по місцях. І ми будемо щасливі! Дай Бог!

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Якщо бажаєте читати більше цікавих матеріалів – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com

facebook