З Дмитром ми разом вже вісім років. За цей час у нас народилося двоє дітей. Старша Яринка, сім років, пішла в перший клас. Молодший Сергійко – три рочки.
Я завжди вважала, що між нами немає таємниць і ми швидко і якісно вирішуємо проблеми. А також те, що ми можемо спиратися один на одного. Після недавньої “бурі”, яка сталася у знайомих Дмитра, стало зрозуміло, що ми не на одній стороні.
У Дмитра є найкращий друг Петро. Вони працюють в одній компанії, разом ходять на рибалку і займаються спортом. Вони діляться майже всім. Сам Дмитро сказав мені, що вони більше брати, ніж друзі. Два тижні тому ми були на дні народження молодшого сина Петра.
У них є гарний будинок за містом і велике подвір’я, де вони влаштовували маленьке барбекю. Я була на вулиці з дітьми, якийсь час присвятила себе Ірині, дружині Петра і не звертала уваги на те, що робить Сергійко.
І тут я раптом побачила, як він бере поліно і старається кинути у вогнище.
Мені стало лячно, я відразу підбігла до нього і почала повчати, що так не можна.
– Навіщо ти це робиш, ти ж знаєш, що я це робити забороняю, що ти не повинен близько підходити до вогнища. Ще одне попередження і будеш наказаний.
Тоді позаду мене почувся голос.
– Хіба справжня мати говорить таким тоном зі своєю дитиною? Як ти думаєш, ти правильно з ним поводишся? – сказала мені теща Петра.
Я не з тих, кому все подобається, тому заперечила.
– Вибачте, але я не думаю, що ви можете мені вказувати, як виховувати свого сина, – сказала я. За нашими дискусіями вже спостерігали інші гості.
До розмови долучилася і дружина Петра.
– Як ти смієш так розмовляти з моєю мамою? Якщо ти не вибачишся, негайно залиште наш будинок, – сказала вона мені. Я не вибачалася, оскільки вважаю, що правда на моєму боці. Ми покинули торжество не дочекавшись торта зі свічками.
Відтоді Дмитро на мене злий. Він не може бачити свого друга, тому що вони не хочуть бачити нас, доки я не вибачуся. Я теж зла, бо шкодую, що Дмитро не заступився за мене.
Я була права, і він це знає. Але він віддав би перевагу, якби я вибачилася. І він знову міг в любий момент зустрітись з Петром. Його ставлення мене справді дивує.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua