fbpx
життєві історії
Два тижні тому присилає мені одна мама фото, як Оксана зі своїми дівчатами в Італії відпочиває. Щоб туди заїхати треба чималі кошти. В коментарях їм бажали гарного відпочинку, а мене від цього нудило. Бо в голові сиділи її слова: “В нас немає зайвих коштів! (на школу)”. То виявляється – вони є? То я, мама одиначка, що платить і за свою дитину і за її, не має права на відпочинок, а їй можна?

Два тижні тому присилає мені одна мама фото, як Оксана зі своїми дівчатами в Італії відпочиває. Щоб туди заїхати треба чималі кошти. В коментарях їм бажали гарного відпочинку, а мене від цього нудило. Бо в голові сиділи її слова: “В нас немає зайвих коштів! (на школу)”. То виявляється – вони є? То я, мама одиначка, що платить і за свою дитину і за її, не має права на відпочинок, а їй можна?

Я свою донечку виховую одна, чоловік відійшов у засвіти, коли Ліліаночці було два рочки. Заміж я так і не вийшла, хоча були залицяльники.

Я повністю присвятила себе дочці, і поки про це рішення жодного разу не пошкодувала.

Живемо ми в невеличкому селі на Черкащині.

Я сама з міста, але після весілля переїхали в будиночок, який чоловік успадкував від бабусі та дідуся. Олег був майстер на всі руки. Ми гарно облаштували своє гніздечко, де через три роки і з’явилась наша дочка Ліля.

Я працювала в сільській бібліотеці, один час і в шкільній столовій.

Чоловік мій агроном. Він любив землю, мав свій комбайн. Так і жили, поки одного дня Боженька не вирішив забрати його до себе.

Я важко пережила цей час, ще й з маленькою дитиною на руках.

Деякий час допомагали свекри, трохи мої батьки. Не раз вони кликали мене до себе, та я вже звикла до сільського життя і нічого не хотіла міняти.

Час минав. Ліліаночка моя пішла в перший клас. Які гарні це були моменти, шкода, що чоловік цього не дочекав, але я вірю, він радіє за нас з небес.

Щоб забезпечити гарне майбутнє своїй дочці я зважилась на великий крок і відкрила в селі магазинчик, з часом також почала працювати і в онлайн магазині, бо розуміла, час не стоїть на місці, треба розвиватися і освоювати сучасні професії.

Не скажу, що ми з Лілею шикуємо, але на гарне життя я заробляю.

Звісно, в селі дивуються, що ми з дочкою раз в рік літаємо до Туреччини чи Болгарії. Не розуміють вони, де я, одна, беру такі гроші. Ніхто ж не бачить, як важко я для цього працюю, чи не хочуть бачити…

Одного разу, коли ми з Ліліаночкою приїхали засмаглі з відпочинку, жінка, з сусідньої вулиця сказала, що мені дуже пощастило. Коли я запитала: “Чим?”, та просто похитала головою…

Молодша дочка цієї Оксани ходить в один клас з моєю Лілею. Я жодного разу не сказала обурливого слова в адрес того, що вона, починаючи з першого класу, не здала на клас і гривні.

Оксана каже, що всім школу забезпечує держава. Коли ми вітаємо вчителя на перше вересня, вона навіть на квіти по 50 гривень не здає.

Ми всі ці роки робили ремонти за свої кошти. Було таке відчуття, що її Анна в цю школу і клас не ходить.

Інколи було неприємно, бо в неї повноцінна сім’я, будинок, подвір’я. Чоловік її в районній раді якусь посаду займає. Так, вона не працює, і завжди з себе показує дуже “бідну”.

Я не знаю, може я і не права, та мені б соромно було не заплатити тих 50 чи двісті гривень на її місці.

Так і цього року. В класі ми робили капітальний ремонт, а Оксана зробила вигляд, ніби це її не стосується. Ніхто з батьків її вже не чіпає.

І ось що мене зачепило. Два тижні тому присилає мені одна мама фото, як ця Оксана зі своїми дівчатами в Італії відпочиває. Щоб туди заїхати треба чималі кошти, я то вже це знаю. В коментарях їм бажали гарного відпочинку, а мені від цього було не добре. Бо в голові сиділи її слова: “В нас немає зайвих коштів! (на школу)”. То виявляється – вони є?

Читайте також: Щоденне звітування свекрусі, мене вивело з себе. “Мамо, та я кінець кінцем вже доросла, сама маю дітей, чому ви мене так контролюєте? Я все роблю, зранку встаю, господарку обходжу, на роботу біжу – не маю коли і вгору глянути, а ви постійно мене чіпаєте, ще й Петра проти мене налаштовуєте”. Одного разу я зайшла у ванну і довше приймала душ – скільки я тоді наслухалась: “За воду платити потрібно, а газ дорогий, скільки води ти витратила, що ти собі думаєш – економити потрібно!”

То я, мама, яка одна виховує дитину, працюю, щоб зробити життя кращим, і завжди оплачую все в школі (і за її дочку також), маю відчитуватися їй, що їжджу кудись відпочивати? А їй все сходить з рук?

В голові не вкладається, чому люди сміють задавати незручні питання комусь, а самі також це роблять?

Мені б совість такого не дозволила…

А у вас є такі батьки, які копійки ні за що в школі не платять, а потім їдуть, ніби нічого не відбувається, за кордон відпочивати?

Як ви на це реагуєте?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page