Повадилася якось до нас в офіс бабуся, нічого ніколи не замовляла, а приходила просто від нудьги, поговорити, а співробітники у нас ввічливі, уважні, незалежно від намірів потенційного клієнта.
Сподобалося цій бабусі ходити до нас рази по три на тиждень і годинами розповідати про життя, причому розповідь була завжди та сама.
Директор, помітивши це неподобство, запропонував відучити стареньку відволікати співробітників від роботи своїми історіями з життя і, попередивши нас, під час чергового її виливання душі, вийшов з кабінету і оголосив:
– Всі звільнені за заняття сторонніми справами в робочий час!
Бабуся дуже обурювалася, захищаючи нас, говорила, які ми всі добрі і хороші, і що слухаємо її завжди уважно, але директор був незворушний і пообіцяв залишити всіх з умовою, що бабуся не ходитиме нас відволікати.
Вона погодилася і з того часу стала, за тим же графіком, відвідувала нашого директора, і ще довгий час розповідала йому історії з життя, а потім зникла, куди – ніхто не знає. Лишився лиш теплий спомин.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
