– Галю, ти отримала запрошення від Олі?
– Отримала… Тільки не піду я на це весілля, – сказала я в трубку.
– Як це – не підеш? Адже вона наша подруга, тим більше весілля буде шикарне, все таки за іноземця заміж виходить. У найкращому ресторані будемо гуляти! – сказала Юля.
– Ні, мені ні з ким йти на весілля. Ти ж знаєш, зі Стасом у мене все. Сама я не піду, Оля засміє мене, ти ж знаєш її!
– Гаразд, я ввечері буду у тебе. Ми щось придумаємо, – відповіла Юля і поклала трубку.
З Олею і Юлею я дружила давно, ми разом вчилися в коледжі. З Юлею я продовжую дружбу досі, а от з Олею, практично не спілкуюся. Дівчина кілька років тому виїхала за кордон і ось зараз, повідомила нам про майбутнє весілля.
Ольга завжди була гордовитою, навіть зараз вона запросила нас на весілля зі своїми другими половинками. У мене цієї самої половинки не було, я була сама, і тому вирішила не ходити на це весілля, що б не стати приводом для глузувань подруги.
Юля, заїхала ввечері, як і обіцяла.
– Галко, я все придумала! Знайдемо ми тобі жениха, або чоловіка. Це вже як ти вирішиш.
– В сенсі? Якого ще чоловіка? Що ти знову придумала?
Юля, була ще та фантазерка, іноді від її ідей голова йшла обертом. Дівчина була з тих, хто вважає, що безвихідних ситуацій не буває!
– Я все дізналася! Є такі агентства, де можна взяти чоловіка на прокат! Це те, що нам потрібно!
– Ні, я не згодна! Це остання справа – мужика собі замовляти! – розсердилася я.
– Галю, не мужика, а чоловіка, хоч і несправжнього! Тобі що головне? Порадувати Ольгу своєю присутністю! Правильно? Ось і вперед! Тим більше, я вже дзвонила туди і про все домовилися!
– Юль, ну ти в своєму репертуарі! Звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?
– Я замовила красивого, галантного хлопця, на пристойній іномарці. Цього достатньо? Тим більше, ти завтра познайомився з ним. О 19-00 він буде чекати тебе біля кінотеатру. Обговоріть всі деталі, він може зіграти роль люблячого чоловіка або нареченого, це вже як ти захочеш.
– Почекай, а як я впізнаю його? – розгубилася я. – І скільки коштує така послуга?
– Не хвилюйся, не дорого. Він сам впізнає тебе, я відправила в агентство твоє фото. Все, досить розпитувань, поїхали вбрання на весілля вибирати!
Наступного дня я пішла на зустріч з «чоловіком на прокат». Покрутившись трохи біля входу в кінотеатр, я сіла на лавку.
– Добрий вечір, ви Галина? – запитав мене незнайомий чоловік. – Я Владислав.
Я оцінююче подивилася на чоловіка і залишилася задоволена. Юлька виявилася права, він дійсно був дуже гарний.
– Галино, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це Вам! – Влад посміхнувся і простягнув мені красивий букетик.
– Що ви, не треба було! – почервоніла я.
– Галино, може прогуляємося трохи? Ви мені розкажіть трохи про себе, щоб я був у курсі. Це необхідно для роботи.
– Так, звичайно!
Ми кілька годин гуляли містом, потім Влад записав мою адресу і сказав, що буде чекати мене в суботу, біля мого під’їзду.
Я була приємно вражена. Чоловік дуже сподобався мені, я не розуміла, навіщо він вибрав собі таку професію.
У суботу мені зателефонував Владислав.
– Галино, ти готова? Я буду через 10 хвилин.
– Так, так, вже виходжу.
Побачивши його біля під’їзду, я мало не зомліла. Влад стояв в дорогому, гарному костюмі біля такої ж дорогої і красивої іномарки. Він був наскільки красивий, що у мене перехопило подих.
– Доброго ранку, люба! Сідай, будь ласка, ми поспішаємо, – сказав Влад і посміхнувся. – Ну як, виходить у мене?
– Так, прямо талант! – засміялася я.
Весілля у Олі ісправді було шикарне. Подруга зустріла мене задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка відразу зникла з її обличчя. Це і зрозуміло, адже у неї наречений був хоч і іноземець, але в два рази старший за неї, до того ж лисий і товстий.
Я була задоволена собою, адже подруга завжди глузувала з мене, кажучи, що мені важко буде вийти заміж, тому що я занадто скута і проста, немає в мені загадки.
Може, Оля була і права, але сьогодні я хотіла довести їй протилежне, і у мене це вийшло. Влад цілісінький день не відходив від мене. Він навіть не дивився на інших дівчат, вся його увага була прикута мене.
– Галь, ну як? Ти задоволена? – прошепотіла Юля.
– Так, Юлечко, дякую тобі!
– А як тобі Влад? Сподобався? – поцікавилася подруга.
– Дуже, але що з того? Завтра він і не згадає про мене, – зітхнула я. Мені хотілося, що б сьогоднішній день ніколи не закінчувався.
Подруга посміхнулася загадково і втекла.
– Галинко, ти коли-небудь бачила наше нічне місто? – запитав Влад.
– Ні, не доводилось. Ночами я переважно сплю, – посміхнулася я.
– А дарма! Це непередаване видовище. Хочеш, втечемо звідси, і я покажу тобі цю красу?
– Звісно, хочу!
Ми підійшли до молодят, щоб попрощатися.
– Дякую, Олю! Все було шикарно, ти як завжди на висоті! Будьте щасливі!- промовила я.
– Правда, вам сподобалося?
– Так, чудове весілля! Ми підемо, хочемо з дружиною побути удвох, – сказав Влад і обійняв мене.
– Ну якщо так, то йдіть звичайно! Була дуже рада познайомитися з твоїм чоловіком! – сказала Оля і блиснула на мене недобрим поглядом.
Всю ніч ми каталися з Владом по нічному місту. Він розповідав мені багато цікавого про наше місто. Я дивувалася, звідки у нього скільки знань. Адже судячи з його професії, не скажеш, що він дуже освічений.
Незабаром настав світанок, і Влад підвіз мене до під’їзду.
– Галю, був дуже радий нашому знайомству! Ти чудова дівчина.
– Дякую, Владиславе. Це взаємно. Скільки я тобі винна?
– Нічого не треба, твоя подруга вже розрахувалася.
– Ще раз дякую і до побачення! – сказала я і вийшла з машини.
Вдома я розплакалася. Мені було прикро, я зрозуміла, що закохалася в хлопця. І тут подзвонила Юля.
– Ну як у тебе, справи? – поцікавилася подруга.
– Гірше не куди, – важко зітхнула я.
– Так він сподобався тобі?
– Звичайно сподобався. Як він може не сподобатися? А сенс? Я ж не можу взяти його на все життя, на прокат…
– Гаразд, не кисни. Зараз спимо, а ввечері чекай мене в гості! – сказала Юля і поклала трубку.
Увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояли Юля і Влад…
– Сюрприз! – закричала подруга і обняла мене. -Знайомся, це мій брат, Владислав, з яким ти ні в яку не хотіла знайомитися. Скільки разів я пропонувала тобі?
– Не зрозуміла, ви розіграли мене? Владе, ти не працюєш в тому агентстві?
– Так, розіграли! А як з тобою інакше? Ти ж уперта, як віслюк! Так і будеш нас тримати на порозі? У нас, між іншим, торт є і шампанське!
– Ну якщо торт… Гаразд, проходьте, – засміялася я.
– Привіт, – посміхнувся Влад і обійняв мене.
…З Владиславом ми вже одружені 15 років, у нас двоє дітей і дуже дружна і щаслива сім’я. Коли діти питають у нас, «як ви познайомилися», ми починаємо сміятися. «На весіллі у маминої подруги», – відповідає їм Влад, підморгуючи мені.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
