Галина дивилась на те, як поруч спить чоловік. Обличчя спокійне і рідне. Кохане… Розбудити Володимира і поговорити відверто? Але ж тоді її життя розлетиться, наче картковий будиночок. Але й губитися у здогадках і тисячі разів питати у себе одне й те саме їй більше не сила. Як далі бути, адже та ситуація, в якій Галина зараз, вже просто нестерпна…
Галина з Володимиром уже двадцять п’ять років разом. Як одружилися, коли по вісімнадцять їм виповнилося, так і прожили в парі стільки літ. У них є п’ятнадцятирічний син Мишко. Той син – її найбільший і єдиний гріх, таємниця Галини перед чоловіком.
Вони вже десять років разом були, а лелека усе повз їхньої оселі пролітав. У однокласниць вже по троє діточок щебетало, а у них жоднісінького навіть натяку. Просила Галина чоловіка перевіритись, а він уперся.
— Он у брата троє і в сестри двоє. Наш рід здоровий! Іди і сама перевіряйся. Я відчуваю, що зі мною усе гаразд.
Відчував він, але погано. Після огляду спеціаліст сказав, що Галина абсолютно здорова. Коли ж вона прямо у кабінеті розридалася, сказав їй здивовано:
— А, що вам заважає скочити в гречку? Разок, для діла! Адже, якщо ви здорова, то причина у чоловіку. Ось і думайте, чи лишитись йому вірною і бездітною, чи мати дитя і маленьку таємницю.
Галина тоді подумала, що той лікар несповна розуму, але його слова засіли їй у голові. Увечері поспішила до найкращої подруги, практично сестри.
— Полінко, що робити мені, – плакала на кухні. – Я на мам з дітьми уже дивитись не можу. Чому у них є малятка, а я не маю?
Поліна була дівчиною цікавою. Хоч і виросли вони з галиною разом, в одному середовищі, дечим вона все ж відрізнялася від подруги. Мабуть, ще років з тринадцяти, поки Галя ще лялькам коси плела, Полінка вже бігала на побачення. Красива і харизматична жінка, вона здається мала лиш один критерій у виборі кавалера – подобається чи ні. Йшла про неї недобра слава, не одна жінка прибігала до неї стосунки з’ясовувати, але для Поліни все було пусте. Чоловіки мінялися у її житті, мов кадри у фільмі. Декого зустрівши пізніше, вона навіть і не впізнавала, але один все ж затримався на цілий рік – Юрко. Ось його і запропонувала Поліна подрузі “позичити” на кілька побачень.
— Він мене так кохає, усе для мене зробить! – запевнила подругу Поля.
Як Галина тоді на все це погодилася, досі сама не розуміє. Мабуть, стан душевний у той час був таким, що на все ладна вже була. Після першого ж “побачення” вона і понесла. Так і з’явився на світ їх єдиний з Володимиром син: схожий, як дві краплі води на маму, а від Юрія мав лише невеличку коричневу родиму плямку на щоці.
Володя тішився сином і ні про що не здогадувався. А Галя раділа, що її мрія, хай хоч і нечесно, але здійснилась.
Поліна за ці роки схаменулася і вийшла заміж за солідного дідугана. З Галиною вони найкращі подруги. Разом їздять відпочивати, усі свята теж разом. А нещодавно Полінка первістка на світ привела. Через те дитя і не спить тепер Галина.
Ще Поліну навіть і не виписали з малям додому, а її чоловік уже подав на розлучення.
— Воно не моє, – сказав мов відрізав, Полінин чоловік, – Це Галининого Володьки син.
Коли Галина побачила малого – усе зрозуміла: та сама родима плямка на щоці. Полінка таки не забула Юрка! Але ще більше галину здивувала реакція Володимира на ті закиди. Їй здалося, чи й справді, почувши те, її чоловік щасливо і гордо усміхався?..
Вже тиждень не знаходить собі місця Галина. Поліна і Володя у неї за спиною разом? А, може, усі ці роки чоловік знає про її вчинок і тепер просто мовчить? Але чому не перечить звинуваченням Поліниного чоловіка?
Найбільше Галя раніше боялася, що колись син і чоловік дізнаються усю правду. А, як тепер бути? Галина геть заплуталась і не тепер знає, як жити далі…
Автор Анна К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
