Хочу з вами поділитись цікавою історією з життя мого брата.
Мої батьки пожили в парі недовго, батько часто хворів, а відтак рано покинув цей світ. Мама жила в селі сама, адже ми з братом, створивши свої сім’ї, жили у місті.
Про життя в місті мама і чути не хотіла, говорила, в селі набагато веселіше жити, та й якась своя грядка є, трохи курей тримала, завжди було що нам передати.
Ми з братом майже кожні вихідні по черзі їздили до мами. В мене у самої дві дочки, чоловік працює в ЖЕКу сантехніком, а я продавцем в хлібному магазинчику на базарі.
У мого брата Степана, своїх дітей немає, причина в ньому. Але його жінка, ніколи йому в цьому не докоряла, навіть більше, я ніколи не бачила, що між ними є якісь непорозуміння, вони завжди всюди разом, завжди в парі.
Так склалося, що моя подруга зацікавила мене поїхати з нею на заробітки в Італію, говорить трохи підзаробиш дівчатам на поступлення, тай так пропрацювала я там 12 років. Чоловік мій довго не сумував десь за три роки знайшов собі іншу.
Тай дівчата мої, подорослішали, на сьогоднішній день у них вже свої сім’ї. Старшій я придбала квартиру, а молодшій залишила свою.
Коли я поїхала, то просила брата, щоб приглядав за мамою.
Вони з жінкою кожні вихідні їздили в село.
Я часто телефоную мамі, а вона мені розповідає, яка любов у нашого Степана з Галиною, як вони все разом, як вона дбає за нього, він наче маленький хлопчина біля неї.
Галина, наша невістка, пані міська, та заради Степана, освоювала всі сільські роботи. Одного разу мама розказувала, як вони з Степаном курку патрали, видно було, що боїться, та не залишила його одного, а як Степан занедужав, і в нього була гарячка…
Дивно моїй мамі було спостерігати, як Галина виходжувала його, як маленьку дитину. Мама розповідає що за своє життя і не зустрічала більше такого кохання.
Та життя наше не передбачуване, все змінилось в одну мить. Галина наша занедужала невиліковно і в останні дні її життя вони були разом, такі закохані, як в перший день.
Галина вже тоді розуміла, що скоро покине цей світ, тому одного дня покликала свою найкращу подругу і Степана до себе на розмову.
Її останнім бажанням було, щоб Степан і її подруга Оксана після… зійшлися жити разом. Оксана завжди задивлялась на Степана, чоловіка в неї не було, а діти жили окремо. Галина добре знала, що Степан без неї пропаде а коли поряд з Оксаною, йому буде краще.
Звісно, що в них був подив від почутого, та не змогли відмовити Галині в її останньому проханні. Сьогодні вже минув третій рік без Галини, та мій брат завжди говорить, що це горе він пережив завдяки Оксані.
А я з захопленням згадую Галину, якою сильною і мудрою жінкою вона була. Наскільки сильно вона кохала мого брата, що вберегла його від самотності і подбала про його подальше життя.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено”
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”
- Я ще в п’ятницю попередила і сина і невістку, щоб приїхали в село, бо потрібно все з поля допомогти зібрати. В мене дочка ще є, Наталка зі мною живе, але до роботи – дуже лінива. А ось невістка – інша справа. Того дня ми мали справу з морквою і бурячком. Невістка копала, а я відразу ж обчиняла. Робота в нас йшла конвеєром, тільки бухгалтерія підвела, як любить сміятися мій чоловік. А після роботи всі сіли до столу. Я й не сподівалася, що моя невістка така