Ганна Андріївна живе в сусідньому під’їзді, тому являється частим гостем в нашому домі. Останній її візит був на Дмитра. Відразу ж після церкви вона прийшла до нас. Поїла вареників, які ми з чоловіком зранку наліпили, і випадково почула, що ми нарешті змогли наскладати з Мироном на недорогу автівку. – Для чого вам? І взагалі, синок, у тебе переді мною боржок. І я знаю як його викупити!
За життя свекра мама мого чоловіка Ганна Андріївна була зовсім іншою. Може, вона змінилася через пережите. Як тільки свекра не стало, я її перестала впізнавати.
Ми жили небагато, багато в чому відмовляли собі на благо дітей. У нас часом не вистачало грошей навіть на купівлю продуктів чи одягу. Про автівку ми лише тихо мріяли. Пральної машинки у нас не було – одяг я прала в тазику.
У дитинстві нас виховували в суворості, тому ми виросли не розпещеними, легко адаптувалися до важкого життя. Свекри мріяли, щоб їхній син здобув вищу освіту і влаштувався на високооплачувану посаду.
Мирон закінчив престижний університет із червоним дипломом, але знайти хорошу роботу не вдалося. На даний час працює у ресторані, оклад у нього середній.
Живемо ми нормально, не так як у молодості, але все одно доводиться заощаджувати. Усі ці роки ми мріяли про своє авто, відкладали на реалізацію мрії кожну копійку. Коли ми накопичили достатньо грошей, почала шукати слушні варіанти.
Свекруха дізналася про наші плани і заявила:
– Навіщо вам автівка? Краще купіть мені путівку до Єгипту, зараз всі туди летять!
– Навіщо тобі море на старість років? Ти бачила вартість туру? – розсердився Мирон.
– Я все життя для тебе старалася, вивчила і виростила тебе, а тепер мені хочеться відпочити за кордоном. Хіба я не заслужила?
Ось скажіть мені, любі друзі, як реагувати на такі висловлювання свекрухи?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
