Господь нам з Василем подарував двійко діточок. Вони вже дорослі: Євгену 33, а Софії 29. У кожного свої сім’ї, турботи, але що б не сталося, Софія ніколи про мене не забуває. І зателефонує, і приїхати лишній раз не полінується, а ось з сином все інакше. Я так розумію, що невістка вихована по-іншому. Не привили їй любов до старших, і це дуже погано. Вона ж також майбутня свекруха, і все, що вона робить, повернеться бумерангом.
В одному домі зі свекрухою я прожила більше 25-ти років. По-різному було, але одне я зрозуміла і прийняла: мати мого чоловіка – це мати. І як би важко не було, я їй поступалася в усьому. І для себе вирішила – нам нема чого ділити, у нас загальний чоловік. Для неї це улюблений син, для мене – чоловік, ось і все.
Я ніколи не ревнувала Василя до мами, і часто сама нагадувала чоловіку, що сьогодні день народження, чи, наприклад, день матері, щоб не забув часом привітати. Вважаю, що саме таке ставлення і допомогло нам з Василем щасливо прожити разом стільки років.
У нас з чоловіком двоє діточок, і я з дитинства вчила їх поважати батьків, дідусів та бабусь, тому що сподіваюся, що теж колись стану бабусею.
Скажу правду, дочка телефонує часто, а син дуже-дуже рідко. Засмучуюсь, але себе стримую. І вважаю, що у дівчини, з якою він зараз живе, немає того, що було у мене в молодості, підказати, щоб зайвий раз згадав про матір і про батька.
Хочеться сказати молодим дівчатам, що ви теж будете мамами та бабусями і будете чекати дзвінка від свого дорослого сина чи доньки, все повернеться бумерангом. Будьте уважними до своїх свекрух.
Будьте щасливі та здорові, але не забувайте, хто привів на світ, виховав і виростив коханого вам чоловіка, і кому ви за це повинні бути вдячні.
Коротко я висловилась, але надіюсь, всім все зрозуміло!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
