Пенсіонерка Марія Антонівна, почала розказувати своїй подрузі про дочку.
– У доньки сім’я розвалюється через квартирне питання! – розповідає пенсіонерка Марія Антонівна. – Двоє дітей у них і жили непогано. А тепер чоловік їй каже – підписуй шлюбний контракт, твого тут немає нічого!
Донька Марії Антонівни, Лідія, у шлюбі вже сім років. Жодного дня у своєму житті Ліда не працювала, сиділа з дітьми. Першого народила відразу після інституту, за кілька років – другого. Жодного внеску до сімейного бюджету, крім декретних виплат від соцзабезу, від неї за ці роки не було. Забезпечував сім’ю чоловік, із чим непогано справлявся. Ситуація всіх влаштовувала, ніхто нікого не дорікав.
Жили Ліда з чоловіком у квартирі родича свекрухи, який працював за кордоном та збирали на своє житло. Звичайно, якби довелося знімати, збирати і відкладати не виходило.
Але хоч комусь має повезти. Чоловік підійшов до справи відповідально та щомісяця відкладав на рахунок певну суму. У результаті за сім років вдалося нагромадити непогані гроші. В принципі, можна було б і ще накопичити, щоб вистачило на ГАРНУ квартиру, але родич повідомив, що договір у нього закінчується, і попросив житло через кілька місяців звільнити. Вирішили тоді купувати зараз те, що зможуть.
– Дочка, щаслива така була! – розповідає Марія Антонівна. – Їздили з чоловіком, дивилися варіанти, вибирали, прикидали, які школи поряд, де розташовані поліклініки, чи є магазини. Тобто збиралися жити у новій квартирі сім’єю. Ліда дзвонила, розповідала, радилася. Зрештою, підібрали непогану квартиру, угоду призначили.
І тут чоловік, як само собою зрозуміле, приносить Лідії підписати шлюбний контракт, з якого випливає, що на цю квартиру вона ніяких прав не матиме. Ліда здивувалась, бо раніше й розмов таких не було.
Чоловік теж зображає подив – мовляв, а що, ти на щось претендувала, чи що? З якого дива? Гроші – мої, працював – я, відкладав їх – я. А ти загалом нічим не допомогла. Твої останні декретні проїли п’ять років тому, витратили їх на твої ж забаганки, і з того часу з тебе ні копійки доходу. Ти, мовляв, совість маєш чи ні?
– Ми ж сім’я! ти працював, так! А я господарювала! Виховувала дітей! Забезпечувала твій тил! Ти сам казав, що краще мені вдома сидіти з дітьми!
– Ну, господарство ти вела погано! – відповідає чоловік. – Якби хатня робітниця в мене так прибирала, давно б виставив уже, і грошей не заплатив. А тебе терпів, ні слова не говорив – через кохання, не інакше. Готувати ти не вмієш, прибирати не хочеш – тож не тобі говорити про тил. Дітей виховувала на мої гроші. Іграшки, одяг, поїздки, походи до театру, гуртки – все оплачував я. І тебе утримував. На роботу не вигнав, як інші!
Загалом варіанти розвитку подій два. Перший – Ліда підписує шлюбний контракт, чоловік купує квартиру та сім’я живе далі довго та щасливо. Якщо вона, звичайно, зможе забути образу, забути все те, що говорилося в ці дні і зробити вигляд, що нічого не сталося.
І другий – нічого не підписувати. Скоро приїде родич, виселить увесь колгосп, і чоловік із дружиною роз’їдуться своїми батьками. Чоловік оформить розлучення і спокійно купить квартиру так само на себе одного. Напевно, він уже й гроші на квартиру склав «куди треба».
І відомо, що чоловік з квартирою довго не засидиться. Так що це варіант гарний, але непрактичний. Як вчинити її?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
