fbpx
життєві історії
– Гроші потрібно витрачати з легким серцем. Вони люблять людей, які над ними не трясуться… До таких і приходять легко!- махає рукою Ольга Петрівна. – Проблеми потрібно вирішувати по мірі надходження. Виростуть діти, будемо думати, що і як, а поки треба жити собі на втіху, якщо є така можливість… І взагалі, ми всього досягли самі. Нехай і діти досягаються!

– Гроші потрібно витрачати з легким серцем, – каже моя знайома, Ольга. – Вони люблять людей, які над ними не трясуться… До таких і приходять легко!

Ольга з чоловіком живуть дуже добре, багатьом на заздрість. У них простора квартира-трійка, домробітниця, два автомобілі в сім’ї, один, правда, в кредит, але платять без напрягу.

Ольга не працює, сидить з двома дітьми, возить їх на гуртки і секції. Глава сімейства заробляє досить-таки круто.

При цьому, як не дивно, серйозних накопичень в сім’ї немає. Більш того, грошей вистачає впритул.

Жити вони звикли на широку ногу: подорожі кілька разів на рік, моря, Європа з Діснейленду, круїзи (треба ж дітям показати світ!), Хороша гімназія, репетитори, платна медична страховка (на здоров’ї економити гріх), кредит за новий крутий автомобіль для чоловіка, гаджети останнього покоління, шуби, прикраси, гарні подарунки друзям і родичам до свят…

Треба сказати, в їх оточенні багато хто живе набагато скромніше.

– Поїздки – це звичайно, добре! – кажуть подруги Ольги. – Але… ти не вважаєш за потрібне задуматися про майбутнє дітей? Навіщо вам другий автомобіль, він жере стільки грошей… Краще б квартиру купили.

Оптимальний варіант – забезпечити дитині старт у вигляді нехай невеликої, але власної квартири. Що там говорити, людині, з юності має за спиною актив у вигляді житла, живеться простіше.

Він впевненіше дивиться в завтрашній день, сміливіше змінює роботу і починає нові проекти, не буде триматися за аби які відносини тому, що нікуди піти, власних дітей зможе народити не в сорок, а тоді, коли захоче…

І все ж придбати квартиру – це не кілограм овочів купити на ринку. Для такої покупки навіть забезпеченим людям доводиться напружуватися і в чомусь собі відмовляти. Тим більше, якщо дітей більше одного.

– Так навіщо це треба! – махає рукою Ольга Петрівна. – Проблеми потрібно вирішувати по мірі надходження. Виростуть діти, будемо думати, що і як, а поки треба жити собі на втіху, якщо є така можливість… І взагалі, ми всього досягли самі. Нехай і діти досягаються!

Звичайно, вони в своєму праві. Життя одне і обмежувати себе в користь наступних поколінь ніхто не зобов’язаний. Але скажуть діти спасибі батькам, коли опиняться в дорослому житті «без кола і без двору» – але зате з Діснейлендом і купою айфонів в анамнезі?

Гаразд би діти батьків, які самі все життя перебивалися з хліба на квас і в усьому собі відмовляли, щоб просто нормально годувати і одягати потомство. Яка вже тут квартира на вісімнадцятиріччя, як то кажуть, спасибі вже і за те, що виростили. Але діти цілком забезпечених людей?

Адже потім вони проаналізують і зрозуміють, що у мами з татом цілком була можливість подумати про їхнє майбутнє, але ніхто цього не зробив, вважаючи за краще купувати собі шуби і діаманти, міняти машини і взагалі, ні в чому себе не обмежувати… Чи не буде образи?

Думати про майбутнє, яке настане через багато років, або жити, поки є можливість, «тут і зараз» – як правильніше?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page