fbpx
Суспільство
Херсон. “Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними. Ми опускаємо очі і повторюємо”

Лист з окупації. Херсон.

«Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними.

Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться – як же ви боїтеся, якщо вам для вашої величі потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. Які ви самі в собі не впевнені.

Ми повторюємо це для того, щоб зберегти нас усіх. Тому що дуже складно воювати беззбройній людині проти тулуба з автоматом без ознаків розуму.

Тому що потім, коли їх проженуть із нашої землі, нам треба буде упорядковувати місто. З ким би ми зараз не говорили, у всіх одні слова.

Слова, що у місті запах гнилі. Нам, напевно, потрібно буде дуже багато миючих засобів, щоби просто довго мити тротуари, будинки, і навіть дерева.Тому що все, до чого торкалися ці, має цей неживий запах.

Вчора одна жінка, пенсіонерка, відмовилася повторювати, що вони великі. Три здорові мужики її залишили на вулиці, заборонивши комусь підходити до неї, щоб допомогти.

Три години вона стояла на вулиці і тільки голосно говорила:

«Не підходьте до мене, мої рідненькі. Не наражайте себе на небезпеку. Будь ласка! У нас ще буде з Вами дуже багато справ… Потім!”

І ще. Вони крадуть.

Вони беруть усе.

Мені навіть складно вигадати, що вони не беруть.

Ми ніколи не бачили крадіжки у таких масштабах. Починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи ящиком овочів, що почали псуватися.

Вони бояться, бо у місті постійно розклеюють листівки.

Наші листівки із українською символікою.

Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці одразу вийдуть на вулиці і допоможуть військовим.

Вони це відчувають. Тож поспішають.

А ми зачекаємо.

Зачекаємо.

Зчепимо зуби, стиснемо кулаки до оніміння в пальцях і чекатимемо. Тому що нам є заради чого чекати.

Щоб було раз і назавжди. І жодного з них нечисті не лишилося.

А потім митимемо місто.

Довго.

Наташа, передайте всім, що Херсон – це Україна!

І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. Тому що це наші імена…»

Перекладено з російської.

Автора написаного по зрозумілих причинах не вказано.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.