Кожен день бігав Іванко на околицю села. Бігав босоніж, затиснувши під пахвами кросівки, щоб не забруднити їх в грязі, – а то баба побачить і почне кричати.
Кричала бабка завжди і за будь-якого приводу. А іноді привід і зовсім був не потрібен. Могла просто так глотку дерти, зриваючи своє зло на бідного Іванка.
Він уже звик до цього, тому що баба його не била, та годувала завжди багато і смачно. Але він все одно був худим пацаном, тому що ніколи не сидів удома, все десь пропадав.
Цього літа у Вані з’явився щеня. Він врятував його від голодної cмepтi, вигодував і виходив, тільки додому привести боявся – бабка адже буде кричати.
Вона була проти собак, все орала, що мати Вані любила собак з вулиці додому зносили, а тепер невідомо де сама пропадає.
Ховав хлопчик свого цуценя в поле. Вирив для нього ямку, накидав туди листя і ганчірок різних і кожен день після школи бігав його годувати, що зі столу вдавалося поцупити. Цуценя росло не по днях, а по годинах.
Читайте також: -ЯКІ ПАМПЕРСИ, — ОБУРИВСЯ ЧОЛОВІК, — Я ТЕПЕР 3 РОКИ НА ПАМПЕРСИ БУДУ ПРАЦЮВАТИ?
Ось уже став з ямки вибиратися і по околицях бігати, зустрічаючи хлопчика зі школи. Іванко дуже боявся, що про це дізнається бабка і зовсім заборонить йому на вулицю виходити.
Але ось минуло літо, і настала осінь. Іванко тепер не тільки годував, а й грів бідного цуценя – на вулиці стрімко холодає, а додому взяти цуценя він не міг – бабка б не пустила.
Одного разу хлопчик так довго грів собаку, притискаючи її до свого голому животу, що сам не на жарт замерз і ледь дійшов додому. Там він звалився в ліжко, а на ранок піднятися не зміг – зaxвopiв.
Стривожена бабка викликала додому лікаря, і той прописав Ванi постільний режим. Але як же він міг спокійно лежати, коли там, у полі, замерзав один-однісінький голодний? Від цієї думки Ваня починав гірко і беззвучно плакати, забуваючи в гарячому xвopoбливому маренні.
Бабка і таблетки давала хлопчикові, і гірчичники ставила, і компреси робила – ніщо не допомагало онукові, і він лише гірше плакав в подушку. Нічого не вдієш, пішла баба в поле забирати цуцення. Привела додому собаку, вимила, та й пустила хлопчикові під ковдру.
На ранок Іванко прокинувся від того, що його ніс радісно вилизує Сліпець, а температури – як не бувало! Але тут закричала бабка:
– А ну, вставайте, дармоїди! Сідайте жерти! Скільки вас чекати можна? Тільки об’їдають мене, стару! І за що мені така кара ?!
Іванко лежав в ліжку, слухав крики бабки і посміхався – він знав, що вона сама добра, хороша і найкраща бабця на всьому білому світі!
