Хочете пожити у нас, поки будете вчитися, або на місяць у відпустку? А давайте! Хочете ,щоб він допоміг перевести ваші речі і попрацював вантажником? Без проблем! Кидати свою сім’ю, щоб негайно відвезти свою маму в її заміський будиночок? Скоро буду!
І багато іншого. Але, от коли моєму чоловіку Денису виповнилося 35 років, він почав щось розуміти. До нього нарешті дійшло, що його просто використовують всі, хто тільки бажає, а йому з цього – нічого. От нічогісінько.
І звичайно, після кількох таких його вчинків, всі стали сприймати таку поведінку як належне, і це вже просто перейшло всі межі.
Ми рідко їздимо машиною, найбільше під час дачного сезону. А решту часу року з дитиною іноді на навчання або в магазини, та й то вкрай рідко.
У чоловіка є брат Дмитро, у якого також була схожа машина, що називається «робоча». І замість неї він вирішив придбати собі сучасну іномарку. І перевозити на ній щось важке, або будівельні речі йому тепер шкода, отже він почав частенько брати наше авто.
Якось я поїхала на машині з дитиною до своїх близьких. І мені дзвонить брат чоловіка і владним хазяйським голосом запитує: «Ну, і де ти?» Таким його тоном була не просто здивована. Але намагалася спокійно відповісти, що поїхала у справах і мене не буде до понеділка.
А Дмитро мені видає, що я мушу терміново все покинути і повернутися, оскільки він зібрався купувати хороший диван у людей через інтернет і його треба на чомусь перевезти.
І ось він хоче це зробити на нашій машині! А я у відповідь, нічого не кажучи, просто мовчки поклала трубку. А коли і чоловік йому відмовив у цьому проханні, той образився на нього майже на 6 місяців.
Також у Дениса є тітка, і її син закінчує школу і буде вступати до університету в нашому місті, де ми живемо. І ось я вже почала хвилюватися через це.
Родичі чоловіка приїхали до нас на один тиждень, щоб здати документи і таке інше. Все здали, бал прохідний є, точно буде вчитися в цьому університеті.
Ну і у вересні стало питання з житлом для хлопчика. Як виявилося, що орендована квартира коштує грошей, а в гуртожитку він сам не зможе жити, оскільки це дуже важко для хлопчика.
А ось у нас пожити – буде просто ідеальним варіантом! Тим більше, що наш будинок розташований в декількох хвилинах ходьби від цього навчального закладу. І якби до Дениса звернулися з цим проханням ще рік тому, він би, швидше за все, відповів: «Та звичайно, без проблем», але зараз він просто кремінь. Денис сказав: «У нас самих двокімнатна квартира, де ми можемо на вашу думку його прихистити на 5 років?»
Денис навчив навіть свою маму, що ніхто заради неї не буде кидати все і бігти, лише тільки вона подзвонить. Якщо щось потрібно – скажи заздалегідь. Ну правильно ж?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
