– Дві дочки у мене, старшої сорок вісім років, молодшій – сорок майже, – розповідає пенсіонерка Ганна Кіндратівна.
– Вважаю, що обом допомогла, як могла. Старшій квартиру віддала, на весілля подарувала. Я як раз тоді спадок отримала від матері, цю саму однушку, і переписала її на дочку. Джерело
– Нічого собі! Це дійсно хороша допомога, квартира до весілля … А молодшій дочці теж потім квартиру купили, да?
– На жаль, немає … Іринці, молодшої, квартири вже не дісталося. Їй я з дитиною допомагала. Як тільки Ірочка народила, так я припинила працювати і села з онукою, з пелюшок її виростила! У колясці катала, в садок водила, потім в школу, уроки з нею робила …
Ну і попутно готувала їм, прала, прибирала в квартирі. Розвантажила Іринку з чоловіком по максимуму. Вони працювали з ранку до вечора, платили свою іпотеку … Анна Кіндратівна важко зітхає, а потім світлішає особою.
– Ну, тепер-то вже все, іпотека в минулому, як раз перед Новим роком внесли останній платіж. Тепер і у Іринки квартира є! І внучка підросла, зараз їй вже тринадцять, наречена майже. У цьому навчальному році сама вже всюди їздить, і в школу, і в художку. І уроки сама робить, і обід собі гріє.
Справляється без мене …
Здоров’я у Анни Кіндратівна останнім часом не дуже, шарудіти по дому, встигати возити туди і сюди внучку, а також допомагати молодшої дочки в колишньому обсязі вона вже не може.
– По-хорошому, матері самої вже допомога потрібна! – міркує старша сестра, Яна.
– У неї і тиск, і артрит, і з нирками проблеми. В деякі дні взагалі встати з ліжка не може … Я Ірині кажу – мать твою сім’ю на шиї вивезла, тепер допомагати ваша черга прийшла. Давай, підключайся, і Кіру свою підключай теж, улюблену бабусину внучку, яку вона з пелюшок виняньчила …
У Яни, до слова сказати, двоє дітей, вже дорослих, дочка і син. З чоловіком вона давним-давно розлучилася, і живе зараз в тій самій, давним-давно подарованої матір’ю квартирі.
– А твої діти що? Хіба улюблені внуки? Очі Яни загоряються хижим вогнем – їй явно підкинули «улюблену» тему.
– Мої діти? Та ні, звичайно, ти що! – каже Яна.
– Яке там – улюблені! Мою бабусю в дитинстві майже і не бачили.
Читайте також: – Ти мене дістала, вічно ти не маєш грошей, значить заробляй більше! – кричав мамі в магазині син
Спочатку вона молода була, працювала, їй було не до онуків. Приїжджала до нас по великих святах. А потім Ірина народила, і все! Мама з ранку до вечора там, з Кірочка! Кірочка то, Кірочка се!
Зі своїми дітьми я сиділа сама. Так, в декреті я просиділа шість років, уявляєш? Яна зітхає.
– Та й потім, після декрету, з двома дітьми без допомоги багато не напрацюєш. Те лікарняні, то ранки, то з саду терміново забрати. Звичайно, кар’єру ніяку я не зробила, на відміну від нашої Іринки, яка працювала і в вус не дула – де там дитина, що з нею, поїла, чи не поїла, дійшла зі школи чи ні …
– Ми з чоловіком всього добивалися самостійно! – розповідає молодша, Ірина.
– На початку життя у нас нічого не було свого. Я прийшла до нього багато років тому, зі спортивною сумкою речей в знімну кімнату …
Кому-то батьки на весілля квартири дарують – ось хоч моїй старшій сестрі, наприклад. А мені квартири вже не дісталося. Довелося заробляти самим. Впоралися, звичайно, але ж вся молодість на це пішла.
Я дитини свого майже не бачила – вона з бабусею росла!
– Так, бабуся ваша часто розповідає про Кіру …
– Мама любить Кірочку, сумує за нею сильно. Вона ж тепер у нас буває куди рідше – хворіє.
Сильно здала … Я вже Яні говорила – треба щось робити! Якось допомагати матері …
Я взагалі вважаю, що доглядати батьків в старості повинні ті діти, яким допомогли з нерухомістю. Ну а що? Їй мати подарувала безпроблемну юність.
У неї з самого початку була квартира, на відміну від мене!
Ні, ми з чоловіком, звичайно, теж не відмовляємось, будемо допомагати в міру сил. Але основна частина проблем, вважаю, повинна бути на сестрі.
Мама її завжди більше любила, якщо чесно, і квартира – це показник …
А як вважаєте ви, хто з дочок повинен «доглядати» матір в старості: старша чи молодша? Отримавши нерухомість? А може, отримала допомогу у вигляді нагляду за дитиною?
