Сьогодні я перебувала в легкому шоці. Зайшли ми з донькою в великий мережевий дитячий магазин.
Вибираємо подарунок для племяшкі на день народження. У відділі з одягом мама і син, на вигляд років десяти, приміряють взуття. Джерело
В якийсь момент, хлопчик з’являється біля сусіднього прилавка з іграшками і починає кликати маму. Що саме він їй хотів показати, я не бачила зате чула діалог.
– Мам, ну, купиш, купи!
– Синку, ми прийшли за взуттям. Немає зайвих грошей, давай подаруємо тобі на Новий рік, чекати залишилося пару місяців.
– Ні, це довго. Ну, купи зараз.
Хлопчик починає хникати. Мама незворушно повторює.
Читайте також: У сусідки росте дитина, дивно що схожий на мого чоловіка!
– Не можу, це дуже дорого. Половина моєї зарплати, такі речі дарують тільки на свята.
Син починає ридати і видає жахливу фразу:
– Ти мене дістала, вічно ти не маєш грошей, значить заробляй більше!
Мама хапає його за руку і мовчки тягне до каси, оплачувати взуття. Я задумалася, начебто, жінка зробила все правильно, що стосується її відповідей синові.
Звідки ж тоді взагалі взялася така поведінка. Тим більше, це, практично, підліток, а не малюк. Припустити можна, що завгодно. Починаючи від неправильного виховання, закінчуючи впливом однолітків.
Своїх дітей я часто обмежую в покупках. Не завжди причина в фінансах. Ніколи таку реакцію не спостерігала.
Якщо я сказала заздалегідь, що ми йдемо за подарунком, то значить і мови не буде, щоб купити ще щось. Моя дочка дивилася на ситуацію, не моргаючи, а потім раптом сказала: «Ну, і діти пішли.»
