Не згасають суперечки про мезальянс в шлюбах, вікових межах в любовних відносинах. Смакуючи пікантні подробиці, на різних ток-шоу обговорюють то представників шоу-бізнесу, то політичних діячів.
Я теж не була винятком. Дивувалася, обурювалася, вважаючи, що жінки надто панькаються з чоловіками. Знала б я, що доля вже готується піднести мені своєрідний подарунок, навряд чи б судила інших.
… Був чудовий весняний недільний ранок. Місто купалося в тиші. Люблю подібні моменти! Магістралі практично порожні, вести автомобіль – одне задоволення.
Я кайфувала від того, що теплий вітерець тріпав мої локони. Підспівувала музикантам з радіоприймача. Настрій був чудовим. Тому анітрохи не здивувалася, коли, зупинившись на світлофорі, почула привітний окрик з вікна авто поруч.
Не сказати, що його водій був писаним красенем. Але, очевидно, була в ньому якась «родзинка», що не дала мені проігнорувати його або відповісти грубістю. Він запропонував мені припаркуватися і випити по чашці кави в найближчій кав’ярні.
Я на око визначила, що він набагато молодший за мене, але тоді не надала цьому факту ні найменшого значення. До чого думати про вік, коли збираєшся просто-напросто насолодитися нешкідливим напоєм?
Розмову нашу важко було б особливою, мені просто подобалося сидіти з ним і розмовляти на різні теми. Чим більше я була поруч з ним, тим менше хотілося прощатися. Я помітила, що він теж затягує розмову, здавалося, що вже все обговорили, як він знаходив нову тему для діалогу.
Не буду приховувати, що засмутилася, коли Микола попросив рахунок.
Вже в машині мене заколотило від злості.
«Чому він не записав мій номер телефону, яка ж дура, що сама не додумалася», – лаяла себе я. Потім заспокоїлася, подумавши: навіщо мені такі страсті-мордасті?
На цьому можна було б поставити крапку в моїй розповіді. Але ввечері він подзвонив… в мої двері.
І я на хвилину втратила здатність говорити, остовпіла. А все виявилося дуже просто. Номерний знак мого автомобіля він запам’ятав, інше – справа техніки. Він вирахував не тільки мою адресу, але і деякі подробиці мого життя.
Його не збентежили мої 40 рочків, а йому самому було лише 25.
І я віддалася на волю пристрастям…
Дочка вчилася закордоном. З чоловіком я давно розлучилася. Подружки ніяк не могли компенсувати те, що може реально дати чоловік. Та не заміж же я збиралася!
Так сталося, що нас захлестнули не тільки постільні відносини. Я-то, зрозуміло, жадала любові. Чому його так тягнуло до мене, незрозуміло…
Харизматичний і забезпечений юнак, як потім з’ясувалося, ріс у благополучній і заможній сім’ї. При цьому, не схожий на маминого синка. Зустрічався він до мене з дівчатами-однолітками, але, як казав, ніколи не втрачав голови. Зі мною ж його наче пробивало струмом.
Я із завмиранням серця чекала повернення дочки. І, в той же час, мріялося, щоб двоє моїх коханих людей адекватно поставилися один до одного.
Нічого екстраординарного не відбулося. Даремно я боялася. Вони досить миролюбно познайомилися. Сприйняли інформацію до відома і змирилися зі станом справ.
Але потім в повітрі запахло порохом. Перебуваючи в одному будинку, вони регулярно спілкувалися. І поступово між ними став зав’язуватися інший вузлик почуттів…
Я була збентежена. Моя кровинка закохувалася.
Тоді я зробила хід конем: поїхала на місяць у відрядження в інше місто. Потім, коли дізналася, що вони по-справжньому зійшлися, вирішила не повертатися в місто, а продовжила роботу в новій філії.
Хтось мене засудить за те, що залишила доньку коханцеві. Однак вона повинна жити не з моєї вказівкою. Її перемоги і розчарування повинні бути її власними.
Я ж вірю, що знайду ще свого милого. А ось донечку могла б і втратити. Тому почала облаштовувати своє життя з чистого аркуша.
Заголовок, текст, головне фото відредаговані творчим колективом видання Ibilingua.com.
Фото – з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
