Мені 35 років. Я чоловік, одружений із недавніх пір. Вся моя сім’я, включаючи матір, батька, брата і сестер, живе в одному великому будинку. Чим ми відрізняємось від інших? Ми дуже віримо в Бога. Відповідно, наш спосіб життя не такий, як у більшості людей. Щосуботи та неділі ми ходимо до церкви. А батько там практично мешкає, адже він священник.

Знову ж так повелося, що пару в нас прийнято шукати серед людей такої ж великої і міцної віри, щоб потім не було проблем та питань, пов’язаних із релігійністю та деякими заборонами.

Але вийшло так, що під час чергового відрядження я познайомився із дівчиною. Це було невеличке обласне містечко, і ті люди, яких я звідти знав, здавались мені відкритими та привітними. Я досі вважаю їх дуже добрими та згадую тільки із теплотою в душі. Так ось, та дівчина підкорила мене з перших хвилин нашого знайомства.

І я, незважаючи на те, що в нас так не заведено, попросив її номер телефону, щоб ще раз поговорити і, можливо, навіть зустрітися.

Мене не лякала ні відстань, ні сам факт того, що вона не така побожна, як мені б того хотілося. Думав, згодом Анжеліка зрозуміє та прийме.

Далі все закрутилося з величезною швидкістю. Ми багато часу проводили разом і за півтора місяця одружилися. Незабаром Анжеліка сказала, що чекає дитинку, зробивши мене дуже щасливим. Звичайно, ми перебралися до будинку моєї родини.

І якийсь час все було гаразд. Поки я знову не поїхав у відрядження, до того ж містечка.

Вже там місцеві, які довідалися, з ким я одружився, розповіли мені всю правду. Виявилося, що моя кохана дружина була знайома з багатьма чоловіками і була невірна мені навіть після заміжжя, коли приїжджала в гості до батьків…

Дізнавшись про це, я по приїзді провів з нею дуже важку розмову, під час якої вона у всьому зізналася.

Після цього моя дружина дуже помінялася просто відразу. Вона влаштувала сцену, яка тривала кілька днів. Виселила мене з нашої спальні з криками. Вона волала так, що ми подумали, що вона не сповна розуму і невідомо як це вплине на майбутню дитину.

Наша сім’я живе тим, що тримає кілька квіткових магазинів, за товаром для яких я їздив різними відрядженнями. Тепер Анжеліка відкрито заявляє, що половина їхньої вартості належить їй, тому що вона носить спадкоємця і нікуди з дому не піде.

Вона не поважає всю мою сім’ю, і може, наприклад, піти і перевернути вітрини з квітами, якщо їй цього захочеться.

Я більше не живу вдома, винаймаю квартиру і плачу аліменти. Підробляю на різних роботах. Моя мама та сестри готують «дружині» їжу, а та навіть не вітається з ними. Мого батька, шановну людину, не пускає в кімнату власного будинку. Ми навіть пропонували їй купити окрему квартиру, допомагати грошима. Але це їй не цікаво. Анжеліці подобається, коли чесні люди поводяться як прислуга.

І найсумніше те, що ми нічого не можемо з цим поробити. Адже земні закони для нас не важливіші за наші переконання. Можливо, суд і був би на нашому боці, але де таке чути, щоб священник виставляв дружину свого сина при надії?! Не бувати такому ніколи. Що робити, я навіть не можу уявити, хіба що зробити тест на батьківство, але ж у нас це робити не прийнято.

Такою є моя сумна історія, яка триває досі. Дякую всім, хто прочитав. Сподіваюся, ваші поради хоч трохи допоможуть і розрадять. Велике вам дякую, люди, і бережи вас усіх і нашу Україну Бог.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com