Розлучення батьків не став для Аліни несподіванкою. Мама і тато в останні півроку дуже часто сварилися, коли думали, що вона вже спить.
Мама дорікала батька в безвідповідальності і ліні, а тато огризався, що робить все можливе, але зараз дуже важко знайти високооплачувану роботу, а працювати за копійки він не має наміру.
І нехай Аліні було всього десять років, вона бачила, що їх дружна колись сім’я стала віддалятися один від одного. Мама часто сумувала, часом ховала від дочки заплакані очі, стала періодично затримуватися на роботі.
Тато або весь день проводив вдома (на дивані або за комп’ютером), або кудись ішов по обіді, повертаючись тільки до ночі і напідпитку.
Поступово батьки перестали розмовляти один з одним, і одного разу мама сказала Аліні, що тато більше з ними жити не буде.
Спочатку Аліна сподівалася, що це жарт, що пройде час, батьки помиряться, і все буде як раніше. Але час минав, а тато не повертався. Більш того, він поступово перестав спілкуватися не тільки з мамою, але і з нею, з Аліною.
На будь-які прохання дочки чоловік вигадував дурні відмовки, проігнорував шкільний спектакль, в якому у Аліни була головна роль, а на її черговий день народження не те що подарунок не купив – навіть не подзвонив.
Якось мама промовилася, що у тата з’явилася нова дружина, але Аліні було вже все одно, відсутність тата вона компенсувала тісними стосунками з коханим дідусем.
Час минав, до Аліни періодично доходили чутки про батька: одружився вже в третій раз, як і раніше випиває, бешкетує, влаштувався на роботу, звільнився з роботи, появився син…
Коли в новій сім’ї батька з’явилася дитина, Аліні було вже 14 років, а ще через п’ять років її батько не стало. Точної причини ні мама, ні Аліна не знали, тому що люди говорили одне, його нова дружина інше, а в свідоцтві було зазначено третє. Але в цілому, при його способі життя цього слід було очікувати.
Коли з батьком прощались… Аліна відчувала незручність від того, що це її зовсім не чіпає. Мама, яка стояла поруч, крадькома витирала сльози. Дружина батька влаштувала істерику, голосно голосила, але Аліна їй не повірила – аж надто показушно це виглядало.
Якась бабця тицьнула Аліну в бік: «Ти чия будеш?» Аліна ввічливо відповіла: «Дочка…». Бабка невічливо сказала: «Брешеш! Не було у нього дочок, син тільки, он там стоїть, з матір’ю! А ти хто така?». Аліна промовчала і відійшла в сторону.
Все це було давно, зараз Аліні вже 30 з хвостиком, і недавно їй в соцмережах написав хлопець. Щось на кшталт: «Прівіт, я твій брат по батькові, давай спілкуватися!» Виявилося, це той самий «єдиний» син тата.
Аліна більше з ввічливості, ніж з цікавості, продовжила діалог. Скоро стало зрозуміло, що розмови не виходить.
Вона намагалася допомогти хлопцю, задавала запитання, питала про його інтереси, улюблені заняття, старанно вичавлювала з себе ввічливі фрази, а він у відповідь писав односкладові пропозиції, так, ні, не знаю, як у всіх, скаржився на непрості відносини з матір’ю, з гордістю згадав, як ходив п’яним в школу, бився, потрапляв в поліцію.
Через тиждень подібного спілкування став кликати Аліну на зустріч, мовляв, не чужі один одному, потрібно познайомитися ближче. А Аліна не хоче, їй навіть віртуальне спілкування з ним в тягар.
Начебто і ображати не хочеться, все-таки хлопець не винен в тому, що він їй не подобається, але і знайомитися з ним в реальності бажання немає. Поки що вона посилається на зайнятість і маленьких дітей.
Додатково до всього ще пташка на хвості принесла, що брат балується забороненими препаратами, а зв’язуватися з таким родичем собі дорожче…
Ось і сидить Аліна, думає, як би м’якше обірвати спілкування. Поки в голову, крім ігнор, нічого не приходить…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
