І ось ми з Олегом розлучені, майно поділено. Здавалося б, розійшлися і кожен пішов своєю дорогою. Саме так я й уявляла закінчення стосунків. Усе у минулому. Діти, вже зовсім дорослі та сімейні, і, хоч і не муркотітимуть з тобою вечорами, але зрозуміють, що таке буває, люди розходяться. І стосунки, і з матір’ю, і з батьком тепер будуються окремо. Але у моєму випадку цього не відбувається. Сім’я знову мене не відпускає.
Не хочу описувати всі перипетії судових позовів, але в процесі розлучення зустрілися багато підводних каменів причому з боку чоловіка.
Колись, давним-давно, ми обговорювали з Олегом, як слід розлучатися. І він запевнив мене, що все має бути по-чесному, почуття убік і жодна сторона не має бути викинута за борт, бо обидва протягом усього спільного життя вкладалися. В принципі, я далеко не наївна людина, але чомусь зрозуміла це прямо буквально.
З того часу я не стежила ні за тим, як і що оформляє чоловік, кому виписуються податки тощо. Він завжди мені рапортував, що сплатив податки, по комуналці боргів немає. При оформленні дачі та ділянки, я дала генеральне доручення на все майно, оскільки Олег дав мені слово. І вийшло, що приватизували одну квартиру на нього, я відмовилася. Маленька квартирка, у якій мешкає наша молодша дочка, оформлена на двох, велика квартира, куплена за іпотекою, також на двох. І начебто немає каверзи.
Дачу Олег мені подарував. Але під час розлучення свої обіцянки він забув.
Гараж, як виявилось, він одразу оформив на старшу дочку, я нічого не знала, там стояла моя машина.
При оформленні дарчої на дачу були допущені помилки, і суд вважав дарчу недійсною, те, що я відмовилася від приватизації, чоловік теж не став компенсувати: право жити в квартирі у мене залишилося, а власності немає.
У маленькій квартирі прописано дочку та її родину, а свою частку він подарував три роки тому дочці. А велику квартиру він наполіг, щоб було узаконено 50/50, тобто без грошової компенсації.
А ще мене з доларами підвела моя мати. У мене був рахунок і гроші з нього, чого я ніяк не приховувала, але у час різких стрибків долара я, за порадою знайомого, поміняла на низькому, а через рік здала за найвищим курсом. І сума збільшилася вдвічі. І цим я необережно похвалилася мамі. Чоловіку я сказала між іншим, що вдало провела угоду, Олег не питав, я не уточнювала. Гроші я повернула на загальний рахунок, а прибуток поклала на свій.
Крім того, у Олега виявився автокредит, який він оформив для доньки, а платив зять, і це теж спливло на суді. І суд поділив цей кредит навпіл. В результаті виявилося, що маючи нерухомість і гроші, я нічого не можу реалізувати.
Але на цьому хитрощі чоловіка не скінчилися. Він з’їхав у приватизовану квартиру, а зі мною тепер мешкає старша дочка з сім’єю. Замість двох кімнат, я живу в одній, бо коли переїжджала дочка, я дозволила їй зробити дитячу, тепер вона мені цю кімнату не віддає, каже, мовляв, судись. Вийшла комуналка. Поводиться дочка просто не по-родиному. Не дає спілкуватися з онуками, які ходять по квартирі. Спочатку розмовляла на підвищених тонах, кричала, що я взагалі не розумію, що таке сім’я, а потім взагалі оголосила бойкот. Старша дочка і зять не розмовляють зі мною уже майже рік.
А разом з тим, коли були обмеження і не можна було виходити з дому, я доглядала чоловіка, він хворів, возила його спеціалістами, займалася з ним вдома. Я могла б відмовитись все це робити, адже ми були практично розведені, і перекласти все це на дочок, але я так не зробила. І від Олега я хотіла лише одного: щоб все було по-чесному і по совісті.
Вийшло, що я все життя працювала на сім’ю, а що на виході? Я самотня і використана моїми найріднішими.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
