fbpx
життєві історії
І ось нарешті на день народження Вані я знайомлюся з його мамою і її новою сім’єю. Все добре, ми сидимо, мило розмовляємо. І так як ми тоді ще не жили разом, я прийшла в будинок, де він жив з бабусею, і всі гості також сюди прийшли. Ми пили чай з тортиком, і тут вони буквально через годину кажуть, що їм вже треба їхати. Ми просимо залишитися ще, а вони говорять, що поспішають, їм треба топити баню, смажити шашлики, бо діти маминого чоловіка ось-ось приїдуть, і поїхали…

Розповім історію, точніше, міні-історії з життя мого цивільного чоловіка і його мами. Не прошу порад, просто хочу розповісти.

Коли ми тільки почали зустрічатися з Іваном, я не знала про всі, так би мовити, тонкощі його відносин з мамою. Спочатку я познайомилися з його бабусею, мама знайомитися зф мною не поспішала, ну й добре, подумала я тоді, може дійсно ще рано (м на той момент 6-7 місяців зустрічалися). Вона живе в передмісті з новим чоловіком і дочкою, взагалі інша сім’я, куди мій чоловік, на жаль, не входить.

І ось нарешті на день народження Вані я знайомлюся з його мамою і її новою сім’єю. Все добре, ми сидимо, мило розмовляємо. І так як ми тоді ще не жили разом, я прийшла в будинок, де він жив з бабусею, і всі гості також сюди прийшли. Ми пили чай з тортиком, і тут вони буквально через годину кажуть, що їм вже треба їхати.

Ми просимо залишитися ще, а вони говорять, що поспішають, їм треба топити баню, смажити шашлики, бо діти маминого чоловіка ось-ось приїдуть, і поїхали…

Мені тоді здалося це дивним.  У твого сина день народження, а ти їдеш… Ну добре я, покличте його з собою хоча б! Ну та ок, ввечері ми відсвяткували з друзями, все добре, я думаю, ну, бувають різні ситуації…

Просто, як виявилося, новий чоловік мами на дух не переносить Ваню з якихось своїх незрозумілих причин.

Ми почали жити разом, кличемо їх в гості – не їдуть. Хотіли приїхати на день народження мами – вона почала відмазки придумувати якісь. Мені то навіть добре, ніхто в життя моє не лізе і навіть в квартирі жодного разу за 4 роки не була свекруха.

Але ж бачу, як Вані важко, адже хочеться тепла з боку мами, а його немає. Якось все ж покликали вони нас на день народження сестри Вані. У підсумку всі випили, і чоловік мами присікався до Вані через те, що він сказав на сестру “ти мажорка”. Він жартома сказав, зрозуміло, але це була причина, щоб почати сварку. І сміх і гріх, ми просто встали і пішли, і, напевно, рік або півроку не ходили в гості до них, це точно.

Сама мама не подзвонить ніколи, поки їй що-небудь потрібно буде. Якщо я бачу, що вона дзвонить, значить, щось треба: відвезти, привезти. Завжди допомагаємо, на те ми і діти, але чому б іноді не подзвонити просто так запитати як справи? Просто прикро!

Була ще ситуація. Брали ми кредит на 50 тисяч, покликали її поручителем, на що вона сказала: ой, навіщо вам кредит, давайте я вам займу, віддасте по тихеньку, тільки зможу зняти гроші через 6 місяців. Ми погодилися, чекали-чекали, все начебто в силі, знайшли те, що хотіли купити. На післязавтра домовилися дивитися товар, завтра – взяти гроші у мами. І ось дзвонимо їй, щоб зустрітися в банку, на що мама говорить що передумала, а точніше боїться що дізнається чоловік…

Я просто плакала від образи, бо покупку довелося відкласти і йти оформляти кредит, і навіть ніхто не образився на неї, точніше, Ваня не образився, а я тепер остаточно зрозуміла, що Ваня їй не потрібен.

Зустрічаємося 4 роки, як і говорила, вже офіційно хочемо одружитися. Батьків вирішили раніше познайомити між собою, на весіллі ж, на що теж пішли відмазки всякі і розмови з натяком, нібито ви люди вільні, живіть поки так, працюйте і так далі. їй же все одно на сина, яка різниця, одружиться він або так буде жити, не здивуюся, якщо на весілля не прийде навіть…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook