iBilingua

Я завжди хотів мати велику сім’ю. Я дуже люблю дітей і бути татом – моя мрія. І ось коли дружина Наталя зробила мені цей подарунок, я деякий час був найщасливішою людиною у світі. Але радість зіпсували мої друзі та родичі, які посіяли в мені сумніви.

Ми з Наталкою довго не зустрічалися. Через вісім місяців після знайомства я попросив її руки. А ще через пару місяців ми відгуляли скромне весілля.

Для багатьох моїх друзів та родичів було подивом, коли ми оголосили їм, що чекаємо дитину.

– Вже? Так скоро?, – питали всі.

Я їм відповів, що ми давно з дружиною готові до такого відповідального кроку. І це дійсно правда, тому що коли Наталя сказала мені, що ми чекаємо дитину, я був на сьомому небі від щастя.

Я дуже чекав на поповнення в нашій молодій сім’ї. А коли ми на УЗД дізналися, що буде хлопчик, я зрадів ще більше. З ім’ям визначилися майже одразу.

– Він буде Віктором – переможцем!, — сказав я Наталі, і вона не стала заперечувати.

Коли на світ з’явився Віктор, я одразу став гордим батьком. Він неймовірно гарний хлопчик і зараз, коли йому сім місяців, я пишаюся ним ще більше. Чудово бачити, що нового він дізнається і якого прогресу досягає. З моменту його народження до нас час від часу приходили в гості друзі та родичі, щоб побачити нашого сина і привітати молодих батьків.

Спочатку найближчі родичі, а потім друзі. Але всі казали одне й те саме.

– Віктор, копія твоєї дружини Наталі. Тут тебе зовсім немає.

Я не дуже вникав в їх такі розмови, Віктор був ще зовсім крихітний, тому розібрати, на кого він схожий, було нереально.

Як на мене, всі немовлятка одинакові.

І ось тепер, коли Віктор трішки підріс, мене часто навіюють думки, що наш син справді не схожий на мене. Через це я почав сумніватися, чи Віктор взагалі мій син, тому що у нас з Наталкою була невелика перерва у стосунках. І це збігається з часом, коли все в нас трапилося.

Читайте також: Син давно жалівся, що “там го болі, там го колі”. Я слухала-слухала, і вирішила поїхати до них з невісткою в гості. Я тільки у ванну зайшла і шафку відкрила, як причина його стану вияснилася. А в кухні взагалі мене чекало потрясіння у вигляду плину для миття посуди. Я сказала Христі, що про мого сина вона зовсім не думає. Ось і вилізає йому все це “боком”

Так що мій страх виправданий. Я хотів би знати, чи не роблять з мене “цапа-відбувайла”.

Як тільки я почав сумніватися, я ні про що інше не думаю. Я хотів би прямо запитати у Наталі, як все насправді, але боюся, як вона це сприйме.

Зрештою, це буде означати, що я їй не довіряю. І це може серйозно зіпсувати наші стосунки. Я не знаю, як бути в такій ситуації. Я все більше нервуюсь через цю ситуацію.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua