І після всього, що зробив Андрій, моя дочка хоче пробачити його і почати свої стосунки заново. Що я тільки не говорила Інні, як не просила, вона ніби зачарована. Як пояснити дочці, що таке не пробачається, і дякувати Богу, що не дійшло в них до весілля, хоча ми з чоловіком вже і гроші складали на скромне святкування.
Живу я з чоловіком Степаном вже давно. Ми вчилися в одному університеті, в одній групі і спочатку були просто друзями.
В нас завжди були теплі стосунки, а після закінчення університету ми відгуляли весілля.
Через деякий час Боженька подарував нам двох доньок Вероніку та Інну.
Вони росли разом, хоч і різниця між ними була в 3 роки, інші люди все одно часто їх плутали.
Старша, Вероніка, вступила в університет і таке відчуття, ніби повторила нашу з чоловіком стежину. Адже в той період вона знайшла хлопця, Миколу. З ним донька довго зустрічала, але хлопчина був вже з паралельної групи. А потім вона вийшла за нього заміж.
Я була дуже щаслива за них. Залишилося влаштувати життя лише молодшої доньки.
І ось вона вступила в університет. І о чудо! Інна почала зустрічатися з хлопцем Андрієм, з яким познайомилася, вподобавши випадково світлину. Минав час, вони були разом вже не один місяць.
Єдине, що мене турбувало, це те, що було відчуття ніби має щось статися.
Але на щастя все було добре. Андрій приходив до нас додому, мені здавалося, що них все добре…
Аж поки моя донечка не поскаржилася мені про те, що хлопець дуже настирливий в “одному” плані. Я сказала Інні, щоб вона мала голову на плечах…
Якщо чесно, то ми з чоловіком вже складали їм гроші на весілля. Ми до останнього надіялися, що все в них добре.
Але доля завернула в іншу сторону.
Одного дня Інна прийшла додому і повідомила, що з Андрієм вони розійшлися.
Причина мене здивувала і водночас обурила.
Виявляється, розійшлися вони через те, що Андрію було мало зустрічей, і він почав на стороні “зустрічатися” і з подругою моєї Інни. Та була, дівчина “розкута”.
Багато сліз моя донька виплакала, я її підтримувала, як могла… Та все одно не могла Інна забути Андрія.
І тут не минуло і трьох місяців, як колишній хлопець моєї молодшої доньки почав проситися назад. І все б нічого. Можливо я б і одобрила знову їхні стосунки, якби не причина розриву.
Але моїй Інні все одно, вона всерйоз задумується про те, щоб зійтися з хлопцем який їй “наставляв роги”…
І ось що мені робити? Як вберегти доньку? Як не дати їй вчинити помилку? Можливо хтось стикався з подібним, може маєте якісь поради?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором