– Уявляєш, знайшов мої гроші! – з досадою і обуренням розповідає тридцятирічна Ірина. – У ящику комода, де у мене клаптики, нитки, все для вишивання. І чого він туди поліз взагалі? Він свою шафа зі шкарпетками сам не відкриває ніколи, щоранку мене кличе! А тут чого йому знадобилося?
– Ну, може, голку з ниткою хотів знайти, гудзик пришити, хіба мало…
– Він?? Голку з ниткою? Не сміши мене! Він голку і в руках тримати не вміє, напевно. По крайній мірі, при мені жодного разу такого не було, щоб він власноручно гудзик собі пришив…
…Ірина в шлюбі вже дев’ять років. З першого дня свого заміжжя вона не працює, сидить з дочками восьми і п’яти років. Чоловік працює один. Заробляє він трохи, але їм вистачає – за рахунок того, що квартира своя, не знімається і не в кридиті, а дісталася чоловіку в спадщину від бабусі.
Ну і звичайно, раціональне ведення господарства Іриною теж дуже допомагає жити вчотирьох на одну зарплату. Іра відстежує акції і знижки, що не лінується готувати, винаходить і знаходить в інтернеті різні бюджетні рецепти, майже професійно шиє і в’яже.
– Вдома завжди чисто, є гаряча їжа, – загинає пальці Ірина. – Все випрати, випрасуване, розкладено в шафі на поличках, підготовлено на тиждень вперед. Чоловік до побуту не торкається взагалі. Ну, може з дітьми позайматися трохи, якщо настрій хороший. Інше все на мені…
Живуть вони, вважає Ірина, непогано. По крайній мірі, не гірше за інших. Іноді лаються, не без цього, вони ж давно не молодята в рожевих окулярах. Звичайно, чоловік міг бути активніше, турботливий, працьовитий, зацікавлені в дітях.
У Ірини до нього є претензії, як напевно і у нього до неї. При цьому вона впевнена, що приблизно так – у всіх сім’ях…
… Гроші «на всякий випадок» Ірина стала відкладати років шість тому – чесно кажучи, після великої сварки з чоловіком. Почалося все тоді через якусь дрібницю, слово за слово, розгорівся великий скандал, чоловік одягнувся, грюкнув дверима і пішов в ніч.
Телефон був відключений, Ірина всю ніч бігала від вікна до вікна і думала – а що, якщо не повернеться? На що тоді жити? Як? У неї, як на гріх, саме в ту ніч в гаманці було двісті гривень і все…
На щастя, тоді нічого страшного не сталося, чоловік погуляв і до ранку повернувся, незабаром після цього випадку вони навіть другу дитину народили. Але саме в ту ніч Ірина вирішила – треба якось збирати собі подушку безпеки, щоб, «коли що», хоча б в перший час не пропасти.
І стала потихеньку відкладати. Де ковбасу дешевше купить, де від зайвих колготок відмовиться, зате купюру собі в комод покладе. З’ясувалося, до речі, що так роблять майже всі непрацюючі подруги.
І все було добре до вчорашнього дня, коли чоловік Ірини знайшов гроші в розмірі декількох своїх зарплат і влаштував істерику. Він, як дурень, всі ці роки віддавав всі гроші в сім’ю, а дружина, виявляється, збирала собі заначку.
– Ти розумієш, що заначка – це злодійство? – обурено кричав чоловік. – Будь-які махінації з грошима – злодійство! Будь-який обман!… Більше грошей від мене не отримаєш! По крайній мірі, в найближчі півроку!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
