fbpx
життєві історії
– І взагалі, ти говорила, що це твоя квартира. Навіщо ти мені без квартири?

– Ні, мамо, ти не будеш з нами жити, – я була категорична.

– Я тебе не питала! Виростила, на свою голову: одна з власного будинку жене, друга на поріг не пускає. Що я вам поганого зробила? – мама розплакалася. Джерело

– У сенсі – з дому жене? Ти з Маринкою посварилася? – перепитала я.

– А ось так – жене! Коханця додому привела, а мати за двері виставила. Бачите, не хоче її Вова з тещею жити! Я їм і кажу – знімайте житло. А сестра твоя мені заявила – я тут господиня, моя квартира! І мужика свого погрожує прописати. А він не один, з ним ще діти – двоє. Марина зовсім з глузду з’їхала.

– Мама, Марина не може тебе вигнати – ти власник квартири. А мужик з дітьми десь жив адже, не на вулиці ж? Ось нехай туди і йдуть

. – Жив, з дружиною він жив. А Маринка давай з ним шури-мури крутити. Дружина дізналася, чоловіка вигнала, з дітьми в прідачу. От Маринка їх і забрала. Мовляв, вона винна, їй і відповідати, – зітхнула мама.

– Поїхали, я тебе відвезу. Заодно з Мариною поговорю, – я почала збиратися.

– Толку-то розмовляти? Вона там вже в кімнаті моєї командує, дітей туди поселити хоче.

До будинку мами ми під’їхали хвилин через 30. У дворі стояла вантажна машина, вантажники тягали меблі. Біля під’їзду стояла мамина ліжко. Бородатий мужик скомандував, показавши на ліжко:

– Ось це – забрати. Побачивши нас з мамою, мужик підійшов до нас і посміхнувся:

– Мама? А що Ви без попередження? Дзвонити треба, коли в гості збираєтеся! – дочка.

Читайте також: У донечки з’явився вигаданий друг, тато аж похолов від страху. Не знав що й робити

– Це – Вова, коханець Маринчин. Ви чого розкомандувались? Я вже до ні до себе додому, а в гості приїхала! – Пане Володимире, здрастуйте. Ви ж доросла людина, і повинні розуміти – так не робиться, – звернулася я до чоловіка.

– Як не робиться? Мене дружина виставила, куди я з дітьми повинен йти? Маринка винна – у неї і будемо жити! – заперечив мені Володимир.

– Вона винна? А Ви що, просто випадково поряд лежали? – засміялася я.

– Марина шпильку залишила, спеціально, щоб дружина побачила. Хотіла, щоб я розлучився – я розлучаюся. Так що ваша Марина сама винна, хай і думає, де діти мої жити будуть. Вона їх матері позбавила! – заволав чоловік.

Вперше в житті я зіткнулася з чоловіком-істеричкою. Я підійшла до вантажників і скомандувала:

– Ліжко назад повернути, в квартиру. Все, що занесли, виносьте. Ось власник квартири, – я тицьнула пальцем в маму.

– Доплата, не переживайте. Вантажники взяли ліжко і понесли її в під’їзд.

Чоловік сестри почав з нами сперечатися, але правда на нашому боці. Не можна з’явитися в чужий будинок і командувати там, виселяючи господиню квартири. Поки ми сперечалися з коханцем сестри, вантажники підняли ліжко в квартиру.

Сестра вискочила разом з вантажниками і почала кричати:

– Ти якого біса раскомандовалась? Ми з мамою все вирішили! Хто тебе просить лізти? Не псуйте мені життя!

– Я не буду жити з твоєю матір’ю! І взагалі, ти говорила, що це твоя квартира! – вліз Вова в нашу розмову.

– Навіщо ти мені без квартири? Де діти? Ти що, їх одних залишила? – заверещав чоловік і побіг до під’їзду.

Дітей він забрав, скомандував вантажникам везти меблі назад. Сестра намагалася його зупинити, але у неї нічого не вийшло.

Ми з мамою піднялися в квартиру і почали наводити там порядок. Сестра стала через годину, з пляшкою в руці. Вона з порога накинулася на нас із звинуваченнями:

– Я з вами ніколи особисту життя не влаштую! Ви мені заздрите! – зайшла до себе і двері зачинила.

Дякую б сказала, що від такого мужика позбавили.