А з мене свекруха, зі своєю дочкою на пару, вимагають гроші. А знаєте за що? За весілля.
Сестра чоловіка працює продавцем-касиром в одному магазині зі своєю матір’ю. Щасливий наречений, вірніше вже чоловік, простий таксист. А весілля вони вирішили грати в стилі «дорого-багато»: лімузини, голуби, дороге плаття, фотограф-ведучий-діджей в хорошому ресторані.
На наші з чоловіком розумні доводи про недоцільність подібних витрат, сестра чоловіка влаштувала істерику:
– Ви просто заздрите нашому щастя! Не лізьте не в свою справу!
Підрахувавши бюджет весілля, родички чоловіка з’явилися до нас додому. Вони знали, що ми з чоловіком накопичуємо синові на квартиру. Як ви думаєте, чим вони хотіли заплатити за весілля? Саме:
– Ідіть, знімайте гроші. Сину! Весілля твоєї сестри – урочиста подія, один раз на все життя! І взагалі, навіщо вашій дитині квартира? Ви йому потім свою залишите. Краще гроші витратити на потрібну справу.
Ось і вся бабусина любов: відібрати у внука гроші на житло, віддати доньці на лімузини і голубів. Поки чоловік м’явся з відповіддю, я заявила, що не буде цього. Сестрі чоловіка я так і сказала:
– Ти сама просила: не лізьте не в свою справу. Ось ми і не будемо лізти.
Залишали вони наш будинок з криками, що не видно мені запрошення, як своїх вух.
Гроші на весілля були взяті в кредит по гаслом: «З подарованих грошей – віддамо». Чомусь, у них була впевненість в тому, що весілля окупиться.
Запрошення мені все-таки надіслали: чоловік відмовився йти один. До речі, до кожного запрошення додавався листочок з сумою, яку слід було покласти в конверт і подарувати нареченим. Для нас з чоловіком цією цифрою було, ні більше ні менше, а дуже багато.
Весілля пройшло трохи дивно: красиві офіціанти, одягнені краще за більшість гостей; триярусний торт, перший шматочок якого намагалися продати за вартістю його ваги в золоті; конкурси радянських часів від «модного» ведучого.
Ми з чоловіком покинули це дійство через пару годин після початку – майже всі гості на той час ледве стояли на ногах. Ми відпустили няню, поклали сина і лягли дивитися серіал.
Майже опівночі пролунав дзвінок у двері. Наречена істеричними криками осяяла наше скромне житло:
– Де мої гроші? Ви їх забрали?
Їй вторила моя свекруха, трясучи в руці пачку конвертів:
– Нам кредит банку повертати нічим через вас!
– Не кричіть, будь ласка – дитина спить. Ходімо на кухню, там спокійно все з’ясуємо, – я проводила пізніх гостей в квартиру.
А з’ясувалося ось що: в конвертах набралася лише третину суми, необхідної для закриття кредиту.
– Ні в одному з конвертів не було обіцяних вами грошей! Давайте їх сюди! – сестра чоловіка, плачу, простягнула долоню.
Каюсь, ми з чоловіком подарували рівно в два рази менше рекомендованої суми. Притому, що на наше весілля свекруха подарувала нам сувенір-підкову «На щастя», а сестра чоловіка піднесла в подарунок односпальний комплект постільної білизни. Так що, з нашої точки зору, наша щедрість не знала меж.
– Ми подарували стільки, скільки вважали за потрібне. Ви що, зараз по всім гостям проїдете, недостачу вилучати? – пожартував чоловік.
– Ви – невдячні, жадібні люди! Ми цього так не залишимо! Ви нам все до копієчки повернете! – на настільки трагічній ноті, родички чоловіка покинули наш будинок.
Тепер нам кожен день дзвонить то одна, то друга, з вимогами віддати борг. Вони впевнені, що це я заборонила чоловікові подарувати стільки, скільки він їм обіцяв. Правда, сам факт подібного обіцянки, чоловік заперечує навідріз.
А по решті рідні, тим часом, тихенько повзуть чутки, що весілля окупилося, і що це ми з чоловіком повитягали гроші з подарованих конвертів, щоб через заздрощі загнати в борги новостворену родину.
І так погані відносини з ріднею чоловіка, зіпсувалися ще більше. А найголовніше – чоловіка вони дістали до такої міри, що він не хоче бачити ні свою матір, ні свою сестру: трубку не бере, на поріг їх не пускає. Ех, шкода його сестра раніше заміж не вийшла – я давно б позбулася задоволення споглядати їх.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
