З чоловіком коли ми побрались, то спочатку жили в селі у моїх батьків, та з часом ми планували купити собі квартиру в місті.
Гроші, які нам подарували гості на весілля, ми не тратили, а навпаки, до них докладали свої зароблені, адже дуже хотіли свій власний дах над головою.
Десь через чотири роки, нашому синочку вже було два і пів року, ми придбали своє житло, а це двокімнатна квартира. Звичайно, що батьки з двох сторін нам допомогли в цьому, за що ми дуже вдячні їм.
В селі мої батьки колись тримали корову, та продали її і доклалися нам до квартири. Мама з татом, ще не пенсійного віку, обидвоє ще працюють.
Та маємо ми в селі таку сусідку якій все не так, чи навіть більше, на все вона реагує з заздрістю.
Сьогодні я свого синочка вперше вела на огляд до приватного стоматолога, а дорога ця іде попри базар. В нас там так стоять іноді бабусі, і торгують молочними продуктами.
Іду я з Данилком, так звати мого синочка, і чую, як за мною гукає моя сусідка з села Марійка: “Ой пані-пані купіть собі в мене молока”.
Я оглянулась, побажала щасливого продажу, і говорю вибачте, але на молочні продукти в мого Данилка алергія, тому мені не потрібно. На що вона завелась і давай вигукувати на повний голос.
“Дивись, яка пані в місті. Ніхто не знає, з якого кіл-плота. Молоко вже дитині не дає, на хімії годує”, – тай ще багато що вигукувала в слід, та я пішла і не оглядалась, дуже мені вже було неприємно і ніяково.
Ввечері я зателефонувала мамі і все розповіла, та пішла питати, чому вона таке зробила, а та ще й маму назвала “панянкою”, що тій аж зле стало.
Не знаю, як мені бути, як зустріну ще раз свою сусідку Марійку, що маю їй відповідати? Порадьте, як би ви себе повели на моєму місці в такій ситуації?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
