fbpx

Від батьків нам з братом у спадок дісталася хатинка. Володя великий бізнесмен, ми з чоловіком звичайні роботяги. Ось я і старалася там якусь грядку посадити. Вже зимувати легше, ще й в такі важкі часи. Та недавно ми з Володею зустрілися, і він почав говорити, що хата з кожним роком падає в ціні, і треба її продавати. Я здивувалася, але згодом таки мені відкрили “родичі” очі. Виявляється, носа туди пхає його дружина

Я не хочу продавати цей будинок, він доволі гарний. Я більш ніж впевнена, що це не стільки брат таке вигадав, як його дружина Марія пхає свого носа, куди не потрібно.

Нас у батьків було двоє: я та старший брат Володя. Батьки нас дуже любили. Ми мали все найкраще, хоча часи були не легкі.

Ми вивчилися і стали хорошими людьми бо батьки вкладали в нас всю свою душу і любов.

З татом ми ходили на риболовлю, з мамою пекли пиріжки. Виросли ми в селі, тому ніякої роботи не боїмось.

Після навчання і я і брат залишилися жити в місті.

На даний час і в мене і в Володі сім’я. У нас є свої квартири. Правда, Володя купив свою, куди привів дружину, а я живу в квартирі чоловіка. Діти вже закінчили школу.

Ми по можливості навідувались до батьків, допомагали їм. Додому ж завжди поверталися з сумками повними домашньої смакоти.

В 2021 році так склалося, наші батьки відійшли у вічність з різницею у три місяці. Вони дуже кохали один одного і не могли жити на самоті.

Першою не стало мами, а за нею пішов на небеса тато.

Згодом ми з Володею дізналися, що хатинка батьків записана на нас двох порівно.

Я з чоловіком приїжджала туди часто, бо посадила там деяку городину. Брат добре стоїть на ногах, він бізнесмен і не хотів “копатися” в землі.

Нам з чоловіком це і подобалося і допомагало жити в нелегкі часи.

Навесні 23 ми також там всього насадили. В мене навіть помідори гарні вродили, картоплі хороша площа.

Чоловік мій раніше їздив трохи на заробітки в Чехію, але вже давно зупинився, бо здоров’я не те. Зараз він працює на будові. Діти ще свої сім’ї не створили, хоча син вже має дівчину.

Мені дуже подобається проводити час в селі, та недавно ми зустрілись з братом в місті.

– Ми з Оленою подумали, що хату батьків треба продавати! Коли людина там не живе, вона “старіє”, осипається, а тому і з кожним роком падає в ціні.

Я здивувалася, бо в брата гарний бізнес, а він говорить про гроші. До того ж ми з чоловіком дбаємо по можливості за будинком.

І взагалі, я не хочу продавати його, бо це спогади дитинства. Там минуло наше дитинство, в цьому селі поховані наші батьки. А куди приїжджати, коли їх відвідувати?

Читайте також: Коли Настя повідомила, що чекає дитину, ми до себе запросили сватів. Я ж думали, обговоримо весілля, та свати сказали, тихенько розписатися, бо зараз важкий час. Ми не наполягали, бо самі не в найкращому фінансовому становищі. Та недавно був ювілей у нашого свата, і захотів він його відсвяткувати з розмахом, в ресторані, ще й фотографа замовили. То на це в них гроші знайшлися, і час вже не такий важкий виявився

Брат завжди був дуже добрим і співчутливим, але його дружина Марія тягне його в свою сторону. Я впевнена, що це вона на нього тисне з цим будинком.

Мені одного разу сказали її далекі родичі, що насправді Марія хоче продати цю хатинку за безцінь своїй рідній сестрі, яка розлучилася з чоловіком і живе на орендованій квартирі.

Я буду робити все, що від мене залежить, але я хочу зберегти хатинку в пам’ять про батьків…

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page